Станіслав Юзеф Тугутт

Станіслав Тугутт (пол. Stanisław Thugutt; нар. 30 липня 1873(18730730), Ленчиця — пом. 15 червня 1941, Стокгольм) — польський політик, прем'єр-міністр, віце-прем'єр-міністр, міністр внутрішніх справ, депутат Сейму, письменник, масон.

Станіслав Тугутт
пол. Stanisław Thugutt
Станіслав Тугутт
Прапор
 2-й Прем'єр-міністр Тимчасового Народного Уряду (формально)
14 листопада 1918 — 18 листопада 1918
Попередник: Іґнаци Дашинський
Спадкоємець: Єнджей Морачевський як 1-й Прем'єр-міністр Республіки Польща
Прапор
 4-й Віце-прем'єр-міністр Республіки Польща
17 листопада 1924 — 21 травня 1925
Попередник: Войцех Корфанти
Спадкоємець: Казимир Бартель
Прапор
 6-й Міністр внутрішніх справ Королівства Польща
11 листопада 1918 — 14 листопада 1918
Попередник: Станіслав Устьяновський
Спадкоємець: він сам
Прапор
 1-й Міністр внутрішніх справ Республіки Польща
14 листопада 1918 — 16 січня 1919
Попередник: він сам як міністр внутрішніх справ Королівства Польща
Спадкоємець: Станіслав Войцеховський
Прапор
 3-й Президент Селянської партії «Визволення»
1921 — 1924
 
Народження: 30 липня 1873(1873-07-30)
Ленчиця, Лодзинське воєводство, Польща
Смерть: 15 червня 1941(1941-06-15) (67 років)
Стокгольм, Швеція
Країна: Польща
Партія: Селянська партія «Визволення»
Нагороди:
Хрест Свободи 1 класу 1 ступеня

 Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Дитинство та юність

Станіслав Тугутт був молодшим із шести дітей Августа Тугутта, лікаря Ленчиці. Майбутній політик закінчив економічну школу У Варшаві. Після її закінчення працював різноробом на текстильній фабриці в Лодзі, у кравецькому магазині. Незадовго до від'їзду у Варшаву став бухгалтером.

Політична діяльність

Урядова діяльність

У 1917 році Тугутт приєднався до польської селянської партії «Визволення». У 1918 році Тугутт отримує пропозицію щодо входження до складу уряду Владислава Вроблевського як міністра внутрішніх справ. Ту саму посаду він зберігає і в наступному короткостроковому польському Кабінеті — Тимчасовому Народному Уряді Іґнація Дашинського. У зв'язку з відставкою останнього на декілька днів формально перебирає на себе повноваження Прем'єр-міністра[1]. У складі уряду Єнджея Морачевського посідає посаду міністра внутрішніх справ.

Учать у миріній конференції

Після створення уряду Ігнація Падеревського, Тугутт стає членом польської делегації на Паризькій мирній конференції.

Партійно-парламентська робота

У 1921 році Тугутт став президентом Польської селянської партії «Визволення». У 1922 році в результаті парламентських виборів був обраний до Сейму від своє партії. Він був одним з прихильників Юзефа Пілсудського на посту президента Польщі[2]. У 1923 році він був кандидатом на посаду прем'єр-міністра, але його кандидатура не була підтримана Християнсько-демократичною партією.

Повернення в уряд

У 1924 році він перестав бути лідером партії і депутатом, але його було призначено міністром без портфеля і віце-прем'єр-міністром в кабінеті Владислава Грабського. У тому ж році він вийшов з партії «Визволення». У 1925—1926 роках Тугутт належав до партії Праці, однак вже у 1928 році він приєднує Партію Праці до партії «Визволення». У 1931 році він знову виходить з «Визволення» та переходить до С роках стає членом Політичнї Ради[3].

Смерть

В результаті початку Другої світової війни емігрував до Швеції, де він помер.

Військова служба

Під час радянсько-польської війни 1920 року добровольцем відправляється на фронт і бере участь у боях з більшовиками. Після важкого поранення в цій війні втратив руку.

Література
  • Станіслава Тугутт. Листи молодому другу, Лодзь 2013.
  • Володимир Suleja, Тимчасова Державна рада, Варшава, 1998.
  • Remigiusz Okraska, «Про народну Польщу. Станіслав Тугутт»

Примітки
  1. Володимир Suleja, Тимчасова Державна рада, Варшава, 1998.
  2. Станіслава Тугутт. Листи молодому другу, Лодзь 2013.
  3. Remigiusz Okraska, «Про народну Польщу. Станіслав Тугутт»
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.