Стародубське князівство (Північно-Східна Русь)

Стародубське князівство, князівство Північно-Східної Русі, що займало територію по середньому перебігу р. Клязьми. Виділилося із складу Великого князівства Володимирського близько 1218.

Монумент на місці колишнього розташування Стародуба-на-Клязьмі.
Позначено числом 7

У 1238 в Стародубі затвердилася династія князя Івана, молодшого сина Всеволода Велике Гніздо. Питома вага стародубських князів в політичних справах Північно-східної Русі була невелика. З XIV ст вони починають служити московським князям. Стародубське князівство проіснувало до XV ст, потім розпалося на ряд дрібних доль — володінь князів Пожарських, Ряполовських, Паліцких, Ромодановських, Килимових і ін[1].

Історична доля Стародуба-на-Клязьмі

Місто було засновано у 1152 р. ростово-суздальським князем Юрієм Довгоруким. Заселялося місто вихідцями з Сіверщини, з Чернігівського князівства, з міста Стародуба-Сіверського, від якого і отримало свою назву (Стародуб Волоцький, або Стародуб Ряполовський). Повністю було знищено польськими військами 1609-го року, під час Смутного часу. Відродилося як звичайне село під назвою Клязьменський Городок у XVІІІ ст. Зараз село Ковровського району Владимирської області Росії.

Князі
  • 1217—1227 Володимир Всеволодович Стародубський
  • 1237—1247 Іван Всеволодович Каша
  • 1247—1281 Михайло Іванович
  • 1281—1315 Іван Михайлович Калістрат
  • 1315—1330 Федір Іванович Благовірний
  • 1330—1355 Дмитро Федорович
  • 1355—1363 Іван Федорович
  • 1363(або 1370)—1380-ті Андрій Федорович
  • 1380-ті — кінець I чверті XV ст. Федір Андрійович
  • кінець I чверті XV ст. — кінець 40-х рр. XV ст. Федір Федорович
  • кінець 40-х рр. XV ст. — кінець 50-х рр. XV ст. Володимир Федорович

Цікаві факти

Найвідомішим з нащадків Стародубських князів у російській історії став князь Дмитро Пожарський, герой визволення Москви від поляків 1612-го року. За родинними переказами, князі Пожарські отримали своє прізвище від міста Погару на Сіверщині, але насправді це прізвище походить від Жарської волості, родинного маєтку цих князів[2].

Примітки
  1. Стародубське князівство. vseslova.com.ua. Архів оригіналу за 13 липня 2013. Процитовано 5 червня 2011.
  2. Шматов В. Е. Князья Пожарские — князья Суздальские или Нижегородские? // Нижегородская старина. Выпуск 12. — Н.Новгород, 2006. — С. 20-27.(рос.)

Література
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.