Стахевич Сергій Григорович

Походить з дворян, син чиновника, колезького реєстратора.

Навчався в Орловській гімназії. Вступив до Медико-хірургічної академії у Санкт-Петербурзі. Ще під час навчання в академії, заарештований 4 березня 1863 року за поширення прокламацій революційної організації «Земля і воля» «Ллється польська кров» і 12 березня ув'язнений в Петропавлівську фортецю.

За постановою слідчої комісії відданий під суд Сенату, яким засуджений до позбавлення всіх прав на майно, до заслання на каторжні роботи в фортецях на 6 років і до поселення в Сибір назавжди. Вирок затверджений 30 грудня 1863 року. 22 січня 1864 року відправлений з фортеці в Тобольський наказ про засланців, куди прибув 7 лютого 1864 року. У листопаді 1864 року направлений в Акатуйську в'язницю. У 1865 році переведений в с. Олександрівський Завод. Зустрічався з Миколою Чернишевським.

4 березня 1870 року направлений на поселення в Іркутській губернії. 9 січня 1874 року йому повернуті права. У 1887 році звільнений від поліційного нагляду, а 1892 року отримав право проживання в Європейській Росії.

З 1908 році мешкав у Санкт-Петербурзі, працював бухгалтером.

Помер 13 травня 1918 року в Петрограді від голоду. Похований на Волковському кладовищі[1].

У 1878—1915 роках одружений з Лідією Фігнер.

• Стахевич С. «Минуле» XXI (1923), 63 сл. (Спогади. Серед політичних злочинців).
• Стахевич С. «Минуле» XXII (1923), 112—134 (Спогади. У Тобольські в'язниці).