Чернишевський Микола Гаврилович

Мико́ла Гаври́лович Чернише́вський (рос. Николай Гаврилович Чернышевский; 12 (24) липня 1828(18280724) 17 (29) жовтня 1889) — російський публіцист і письменник родом з Саратова, ідеолог революційно налаштованої інтелігенції[4].

Чернишевський Микола Гаврилович
рос. Николай Гаврилович Чернышевский
Народився 12 (24) липня 1828[1] або 1828[2]
Саратов, Російська імперія[3]
Помер 17 (29) жовтня 1889[1] або 1889[2]
Саратов, Російська імперія[3]
·інсульт
Поховання Воскресенське кладовище Саратоваd
Країна  Російська імперія
Діяльність філософ, журналіст, прозаїк-романіст, письменник, літературний критик, економіст, публіцист
Alma mater Санкт-Петербурзький державний університет
Вчителі Устрялов Микола Герасимович і Срезневський Ізмаїл Іванович
Знання мов російська[1]
Magnum opus Що робити?
Посада головний редактор
Конфесія атеїзм
Діти Q110146550?
Автограф
IMDb ID 2377579

Життєпис

Чернишевський працював у журналі «Современные Записки», а згодом став ідейним натхненником журналу «Современник», головної трибуни російського опозиційного руху. Засуджений за участь у підпільній організації «Земля і воля» на каторгу і заслання, пробув майже 20 років на Сибіру (1864—1883).

Творчість

Автор низки творів з політики, економії, філософії і літературної критики. Критикував капіталізм й економічний лібералізм, а щодо бажаного суспільно-економічного ладу був утопічним соціалістом; у філософських поглядах був матеріаліст, але не марксист, де в чому близький до народників, противник слов'янофілів, один з представників російських західників; у літературній критиці — послідовний реаліст. Його роман «Що робити?» (1863) став програмовим твором російської революційної інтелігенції.

Зв'язок з Україною

У рухах поневолених народів Чернишевський бачив позитивне явище і відстоював право українців творити власну культуру рідною мовою. Позитивно оцінював творчість Тараса Шевченка та інших українських письменників і гостро виступав проти львівського журналу «Слово» за його проросійські наставлення (стаття «Национальная бестактность»). Популяризували Чернишевського Іван Франко і Михайло Павлик. Радянська історіографія переоцінює впливи Чернишевського на цілий ряд українських письменників (Тараса Шевченка, Панаса Мирного, Івана Франка, Павла Грабовського, Лесю Українку), доводячи тезу про «постійний благотворний вплив російської революційної демократів» на українських діячів XIX століття Павло Тичина в цьому дусі написав поему «Чернишевський і Шевченко».

Вшанування

Саратовський державний університет імені М. Г. Чернишевського носить його ім'я.

Див. також

Примітки

  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Library of the World's Best Literature / за ред. Ч. Д. Уорнер
  3. Чернышевский Николай Гаврилович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  4. Чернишевський Микола Гаврилович // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2004. — Т. 6 : Т — Я. — 768 с. — ISBN 966-7492-06-0.
  5. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Література

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.