Стеван Христич

Стеван Христич (серб. Стеван Христић; 19 червня 1885, Белград, Королівство Сербія, нині Сербія — 21 серпня 1958, там же) — сербський композитор, диригент і педагог. Один із основоположників сучасної сербської композиторської школи і один з організаторів музичного освіти. Член Сербської академії наук і мистецтв (з 1950).

Стеван Христич
Основна інформація
Дата народження 19 червня 1885(1885-06-19)[1][2][…]
Місце народження Белград, Королівство Сербія
Дата смерті 21 серпня 1958(1958-08-21)[1][2][…] (73 роки)
Місце смерті Белград, Федеративна Народна Республіка Югославія
Поховання Новий цвинтар
Громадянство Сербія
Національність серби
Професії композитор, диригент, педагог
Жанри класична музика
 Файли у Вікісховищі

Біографія

Народився в сім'ї дипломата Кости Христича який у свою чергу був сином відомого політика Ніколи Христича. Початкову музичну освіту здобув у Відні у Петара Стояновича (скрипка) і в Сербській музичній школі в Белграді у Цветко Манойловича (фортепіано) і Стевана Мокраняца (теоретичні предмети).

У 1904–1908 навчався в Лейпцизькій консерваторії у Штефана Креля, Р. Хофмана (теоретичні предмети) і Артура Нікіша (диригування).

У 1910 вивчав у Москві церковну музику під керівництвом Олександра Кастальського і в Римі під керівництвом Лоренцо Перозі.

Працював у Белграді. З 1908–1909 викладав в Сербській музичній школі. Диригентський дебют відбувся в 1912 в Національному театрі, чиїм директором Стеван Христич був у 1924–1934 і одночасно керував та диригував оркестром Белградського філармонічного товариства, брав участь у створенні відкритої в 1937 Музичної академії, де з моменту її заснування до 1950 був професором композиції та інструментування, а в 1943–1944 — ректором.

У 1952–1954 — голова Спілки композиторів Сербії, а в 1950–1953 — голова Спілки композиторів Югославії. Писав хори a cappella, церковну і дитячу музику; романси на вірші югославських поетів; музику до спектаклів і фільмів.

Твори
  • балет «Охридська легенда» / Охридска легенда (1947, Белград; 2-я редакція 1958 Москва[3])
  • музична драма «Сутінки» / Сутон (1925; 2-я редакція 1954, Белград)
  • рапсодія для фортепіано з оркестром (1944)
  • ораторія «Воскресіння» / Васкрсење (1912)
  • «Пісня свободи» для хору і оркестру / Песме слободі
  • симфонічна поема «У селі» / На селу (1935)
  • «Враневська сюїта» для камерного оркестру / Врањанска свита (1948)
  • симфонічна фантазія для скрипки (1908)
  • «Осінь» для хору / Јесен
  • «Зірка» для хору
  • «Дубровницький реквієм» для хору / Дубровачко реквіјем (1930)

Література
  • Музыкальный энциклопедический словарь / Гл. ред. Г. В. Келдыш. — М.: Советская энциклопедия, 1990. — с. 606 — ISBN 5-85270-033-9
  • Stevanu Hristicu in memoriam, «Zvuk», 1958, No 21-23.
  • Ђуріћ-Клајн С., Історіjскі развоj Музичка Култура у Cpбіjі. — Београд, 1971, с. 120-26.

Примітки
  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. International Music Score Library Project — 2006.
  3. поставлений в Московському музичному театрі імені К. С. Станіславського та Вл. І. Немировича-Данченка]]

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.