Степовий Іван Якович

Іва́н Я́кович Степови́й (1923—2010) — радянський військовик, учасник Другої світової війни, почесний громадянин Бердичева.

Степовий Іван Якович
 Підполковник
Загальна інформація
Народження 27 вересня 1923(1923-09-27)
Тернівка
Смерть 8 жовтня 2010(2010-10-08) (87 років)
Гвіздава
Військова служба
Приналежність Російська імперія СРСР Україна
Війни / битви Друга світова війна
Нагороди та відзнаки
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За бездоганну службу» III ст. (СРСР)
Медаль «40 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»

Життєпис

Народився 1923 року в селі Тернівка Джулинського району Вінницької області в селянській родині, з Іваном росло ще 3 дітей. 1941 року закінчив Тернівську середню школу.

З початком війни евакуйований до Ворошиловградської області — у Новосвітлівський район. 9 серпня 1941 року призваний до лав ЧА, отримав направлення в Дніпропетровське Червонопрапорне артилерійське училище, котре було евакуйовано до міста Томськ. Навчання закінчив за прискореним курсом 29 березня 1942-го, молодший лейтенант.

З квітня 1942-го брав участь у бойових діях на Калінінському фронті, займав посаду командира взводу вогневої підтримки, 290-й полк 186-ї стрілецької дивізії. У серпні 1942 року зазнав важкого поранення; після проходження лікування в госпіталі жовтнем того ж року демобілізований з лав ЧА. Протягом жовтня 1942 — грудня 1944 — старший військовий керівник Залізнично-дорожнього училища в місті Улан-Уде.

Не дивлячись на стан здоров'я, весь час писав рапорти про повернення до лав діючої армії. У грудні 1944 року призваний до лав ЧА, по квітень 1945 року — слухач 29-го Учбового артилерійського полку офіцерського складу. По закінченні навчання направлений на 1-й Білоруський фронт. Проходив військову службу начальником зв'язку дивізіону 1643-го легко-артилерійського Сарненського Червонопрапорного орденів Суворова та Кутузова полку, 9-й танковий корпус. У складі цієї військової частини і зустрів 9 травня 1945-го.

По закінченні війни продовжив службу в лавах ЗС СРСР, по 1948 рік він — начальник зв'язку, командир взводу учбової гаубичної батареї 1649-го полку. З грудня 1948 року — слухач Об'єднаних курсів удосконалення офіцерського складу Прикарпатського військового округу.

До 1953 року — командир взводу 122-мм гаубиць; протягом 1953-1955-х — командир батареї 85-мм гармат 623-го гаубичного артилерійського полку, 70-та гвардійська стрілецька дивізія. В 1955-1960-му роках — командир батареї 12-ї реактивної мінометної бригади, 81-ша армійська дивізія.

1960 року переїздить до Бердичева, проходив військову службу заступником командира дивізіону 685-го окремого ракетного дивізіону, 41-ша гвардійська танкова дивізія (з 1965-го — 117-та Бердичівська учбова танкова дивізія). Протягом 1966—1973 років — заступник начальника артилерії, заступник начальника ракетних військ та артилерії 117-ї танкової дивізії.

З дружиною Надією Митрофанівною виховали дочок Валентину та Світлану, дочекались онуків.

1973 року звільняється з лав Збройних Сил у запас. Протягом 1975—1988 років працював у Бердичівському міському виконавчому комітеті, інспектор з організації добровільних народних дружин. 1989 року полишив роботу в міськвиконкомі та вийшов на пенсію.

Із появою організацій ветеранів України Іван Степовий в лютому 1987 року очолює міську організацію ветеранів. Брав активну участь у ветеранській роботі, входив до складу президії міської ради ветеранів, довгий час очолював раду ветеранів бердичівського міськвиконкому.

Помер 8 січня 2010 року, похований у Бердичеві на міському кладовищі, сектор почесних поховань.

Нагороди та вшанування

  • орден Вітчизняної війни 1 ступеня (1985)
  • орден Вітчизняної війни 2 ступеня (1946)
  • орден Трудового Червоного Прапора (1972, за виконання державного завдання зі збирання врожаю в Краснодарському й Красноярському краях)
  • медаль «За перемогу над Німеччиною»
  • медаль «30 років Радянської Армії та Флоту»
  • медаль «За бойові заслуги»
  • медаль «За бездоганну службу»
  • медаль «40 років Збройних Сил СРСР»
  • медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
  • медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
  • знак «25 років перемоги у Великій Вітчизняній війні»
  • медаль «40 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
  • медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна»
  • почесний громадянин Бердичева (рішення міської ради від 26 жовтня 1999 року № 651)

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.