Стефані Кволек

Стефані Кволек народилась в Нью-Кенсінгтоні, штат Пенсільванія, в 1923 році[2]. Її батько, Джон Кволек (від пол. Chwałek)[2], помер, коли їй було десять років[3]. Кволек перейняла від нього інтерес до науки, а від матері, Неллі Зайдель Кволек, інтерес до моди[2][3]. Стефані навчалась у католицькій школі в Нью-Кенсінгтоні, а в 1946 році закінчила коледж Маргарет Моррісон Карнегі (англ. Margaret Morrison Carnegie College), тепер відомий як Університет Карнегі-Меллон, отримавши ступінь в області хімії[3]. Кволек планувала студіювати медицину і сподівалась, що зможе зібрати грошей на медичну освіту за рахунок підробітку у хімічній галузі[3].

В 1946 році Вільям Хейл Чарч, майбутній наставник Кволек, познайомившись з нею[3], запропонував їй посаду у філіалі DuPont, що знаходився в Баффало, штат Нью-Йорк[4]. Хоч Кволек думала лише про тимчасовий підробіток в DuPont, з часом вона досить зацікавилась роботою і відмовилася від медичної кар'єри. Кволек переїхала в Вілмінгтон, штат Делавер у 1950 році, де продовжила працю в DuPont[4]. У 1959 році вона отримала нагороду від Американського хімічного товариства (ACS)[5].

У 1964 році, в очікуванні дефіциту нафти, група Кволек у DuPont розпочала пошук легкого, але міцного синтетичного волокна для використання як армувального матеріалу в автомобільних шинах[3][6]. Полімери, з якими вона працювала у той час, поліпарафенілен -терефталат і полібензамід,[6] утворювали рідкі кристали - на той час явище унікальне для полімерів[3]. Отримана мутна речовина, що ставала молочною при перемішуванні, спочатку не зацікавила дослідницю, і вона працювала далі з іншими речовинами. Однак саме ця речовина стала основою для отримання нового волокна, котре на відміну від нейлону, не було ламким. Керівництво лабораторії розуміло значення цього відкриття, і нова галузь хімії полімерів почала швидко розвиватись. До 1971 року було отримано сучасний кевлар[3]. Кволек, однак, не брала активної участі у розробці технологій створення виробів з кевлару[7].

У 1986 році Кволек покинула пост наукового співробіника компанії DuPont, але продовжувала працювати консультанткою компанії. Була членкинею Національної дослідницької ради і Національної академії наук[4]. За 40 років роботи вченою-дослідницею вона отримала за різними підрахунками від 17[7] до 28 патентів[8]. У 1995 році[4][8] вона стала четвертою жінкою, що була прийнята у Національний зал слави винахідників (англ. National Inventors Hall of Fame)[9]. У 1996 році отримала Національну медаль США за технології, а у 2003 році її прийняли в Національний зал слави жінок[2]. У 1980 році отримала нагороду від Американського хімічного товариства за «Творчий винахід»[6] а у 1997 році медаль Перкіна[10] від нього ж.

Стефані Кволек померла у віці 90 років 18 червня 2014[11].

• Stephanie Kwolek at Famous Women Inventors (англ.)
• Interview with Stephanie L. Kwolek, March 21, 1998, from the Center for Oral History at the Chemical Heritage Foundation (англ.)
• Stephanie Kwolek, Video, from The Catalyst Series: Women in Chemistry, at the Chemical Heritage Foundation, Philadelphia, PA (англ.)