Стефан Пісочинський

Походив з українського шляхетського роду Пісочинських гербу Лис. Молодший син Якуба Пісочинського, брацлавського чашника, та Ганни Красносельської. Народився 1628 року у Брацлаві або Вінниці. У 1632 році втратив батька. Виховувався у католицькому дусі. У 1640-х роках разом з братами вступив у конфлікт з матір'ю, яка після смерті чоловіка вдруге вийшла заміж — за Василя Рогозинського. 1646 року починається судовий процес Стефана, його братів Павла і Яна з мачухою стрийєчного брата Яна — Ельжбетою Пісочинською — за село Нова Кам'яногірка. У 1647 році Стефан Пісочинський продає село Уланів, четверту часть с. Кам'яногірка, слободу Новая Кам'яногірка, с. Заріччя стриєчному братові Янові Пісочинському — у новогрудському та уланівському староствах, маєтки, які були власністю його та брата Яна. 1648 року обирається послом (депутатом) від Брацлавського воєводства до елекційного сейму, де королем було обрано Яна Казимира Вазу.

У 1649—1651 роках брав участь у війні проти українського війська на чолі із Богданом Хмельницьким. У 1652 році очолив козацьку корогву. 1653 року був послом на надзвичайним сейм. У 1654 році стає брацлавським підстолієм. 1655 року призначається ротмістром козацької корогви у 273 кіннотника. 1656 року спочатку планував приєднатися до шведів на чолі із королем Карлом X Густавом, проте зрештою перейшов на бік короля Яна II Казимира, доєднавшись до війська Стефана Чарнецького біля Львова. У 1656 році король Ян II Казимир надав Пісочинському війтівство у Брянську. Невдовзі стає полковником. На чолі полку вершників брав участь у битві за Варшаву 29-31 лютого 1656 року.

У 1659 році обирається депутатом від Брацлавщини на вальний сейм. Став членом комісії, що готувала мирний договір з Московським царством. Того ж року подав до Луцького суду маніфестацію (заяву) щодо позова до Миколая Жабокрицького через образу (здеспектування) дружини й дітей. 1660 року викупив за 15 тис. польських злотих у підстолія краківського Тодіаса Морштина володіння Остроленки, що складалося з 2 міст і 13 сіл. 1661 року отримав в пожиттєве володіння села Білмач, Бан, Гулю, Скаженики, Здановчі, Рудки, Кованов, Югни в Брацлавському воєводстві.

У 1661, 1662, 1664 роках знову стає послом на сейм. У 1664—1665 роках перебував у війську, яке діяло на Правобережній Україні проти московських військ та лівобережних козацьких полків.

У 1665 році брав участь у битві при Ченстохові на боці рокошан Єжи Себастьяна Любомирського. За це позбавлений посади брацлавського підстолія, проте фактично зберіг її. Водночас вступив у конфлікт щодо маєтку у Висоцьку з Павлом Тетерею, колишнім гетьманом Правобережної України. Домігся його баніції у 1669 році. Того ж року отримує брацлавське староство. Тетеря у відповідь склав дарчу на маєток для ордену єзуїтів. 1670 року після отруєння Павла Тетері Іскрицький та Піроцький, які були біля нього в еміграції, звинуватили в його смерті Стефана Пісочинського, який не заперечував вбивства, але казав, що то зробив не він.

1670 року разом зі Станіславом Беневським вів перемовини з правобережним гетьманом Петром Дорошенком. 2 вересня 1670 року як один з делегатів Речі Посполитої підписав договір в Острозі з гетьманом Михайлом Ханенком. 1672 року отримує уряд каштеляна Берестя-Литовського. був послом на сейм, де став прихильником Яна Собеського, виступав проти короля Михайла Корибута Вишневецького.

У 1673—1675 роках на чолі 2 корогв брав участь у військових кампаніях короля Яна III Собеського проти турок і татар на Поділлі. 1673 року разом із братом Яном отримав від стриєчного брата Яна Пісочинського, який не мав нащадків, села Сосницю, Короп, Нові Млини і Погар. 1678 року увійшов до комісії, яка готувала новий договір з Московським царством. 1679 році після укладання Андрусівського перемир'я втратив значні володіння у Чернігівському воєводстві. В якості компенсації отримав від сейму 7 тис. польських злотих.

1684 року стає кандидатом на посаду гетьмана польного литовського, але через негативне ставлення короля не дістав призначення. У 1686 році призначається воєводою смоленським. Втім це було скоріш почесна посада, що дозволила Пісочинському стати сенатором Речі Посполитої. Фактично воєводство перебувало під владою Московського царства. Помер 1691 році.

1. Дружина — Тереза з роду Ваннерів.

Діти:

• Єжи, староста уланівський
• Миколай Стефан (д/н—1689)
• Олена, дружина представника роду Лещинських

2. Дружина — Луція Тереза Деревинська (пом. 1676).

Діти:

• Христина, дружина представника роду Романівських
• Магдалина, дружина представника роду Чолєвських
• Анна, черниця-бернардинка

3. Дружина — Софія Барбара, донька Яна Фірлея, старости смідинського.

• M. Wagner. Piaseczyński Stefan // PSB, t . 25, c. 808—810
• Wysock // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa: Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1895. — T. XIV: Worowo — Żyżyn. — S. 117.
• Дашкевич Я. Павло Тетеря // Володарі гетьманської булави: Історичні портрети / Автор передмови В. А. Смолій. — К. : Варта, 1994. — С. 280—281. — ISBN 5-203-01639-9.
• М. Крикун, О. Піддубняк. Матеріали про діяльність ґродського і зем­ського судів Брацлавського воєводства останньої чверті XVI — першої по­ловини XVII ст. в архіві роду Пісочинських // Збірник праць і матеріалів на пошану Лариси Іванівни Крушельницької. Львів 1998, с. 81-106
• Львівська наукова бібліотека НАН України, від. рукописів, ф. 5, on. 1, од. зб. 4068 II, арк. 160
• Кулаковський П. Землеволодіння Пісочинських на Чернігово-Сіверщині (1633—1646) / П. М. Кулаковський // Вісник Львівського університету. Серія історична. — Львів, 2002. — Випуск 37, част. 1. — С. 183—197
• Культурний вандалізм у Луцьку епохи бароко

1. https://www.ipsb.nina.gov.pl/a/biografia/stefan-konstanty-piaseczynski-h-lis