Стромцов Леонід Никифорович
Леонід Никифорович Стромцов (1917 — 2013) — директор Дніпровського машинобудівного заводу (1955—1983). Радянський організатор розробки, виробництва і впровадження засобів радіолокації для систем протиповітряної оборони, протиракетної оборони, Попередження про ракетний напад (СПРН), Контролю космічного простору (СККП).
Стромцов Леонід Никифорович | |
---|---|
Народився |
11 вересня 1917 м.Катеринослав, Російська імперія |
Помер |
2013 м. Дніпропетровськ |
Поховання | м. Дніпропетровськ |
Громадянство | СРСР → Україна |
Національність | росіянин |
Діяльність | радіолокація; управління; |
Галузь | Радіолокація |
Alma mater | Дніпропетровський гірничий інститут,кандидат технічних наук; |
Науковий ступінь | кандидат технічних наук |
Вчене звання | професор |
Заклад | Дніпровський машинобудівний завод |
Учасник | німецько-радянська війна |
Титул |
Почесний радист СРСР, Заслужений машинобудівник України |
Посада | директор Дніпровського машинобудівного заводу (1955—1983) |
Попередник | Очеретько П. М. |
Наступник | Бояр В.Л, |
Партія | член КПРС |
Нагороди | |
Життєпис
Леонід Стромцов народився 11 вересня 1917 року у м. Катеринославі. Батько Леоніда - Нікіфор Маркелович, 1890 р.н, бухгалтер Брянського заводу. Мати - Анна Степанівна - домогосподарка. Був першою дитиною у родині. Мав брата Бориса (1920 р.н.) та сестру Нонну (1929 р.н).
У 1935 році закінчив 36 школу робітничої молоді у Дніпропетровську. В цьому ж році вступив у Дніпропетровський Гірничий Інститут ім. Артема.
У 1941 році по закінченню навчання був направлений майстром в трест "Шахтстроймонтаж" на Донбасі. Пізніше - начальник дільниці механічного монтажу на шахті 4/5 "Нікітовська".
У червні 1941 року пішов добровольцем на фронт. 22 лютого 1942 був поранений.
19 червня 1943 року був назначений командиром 150 окремого мостобудівельного батальйону. Під його командуванням у 1944 році був побудований міст через річку Лука біля села Велике Куземкіно.
Нагороджений медаллю "За бойовi заслуги" та орденом Червоної Зірки.
В 1946 році демобілізований у званні капітана. Був прийнятий на роботу заступником начальника енергоцеху Дніпропетровського автомобільного заводу, який у той час тільки будувався. Пізніше завод було перепрофільовано під будівництво балістичних ракет - Южмаш.
У 1951 році Леонід був призначений головним енергетиком заводу. За цей час на заводі були побудовані енергоцентраль, кисневий завод, насосні станції. За внесок у будівництво ДАЗ Леоніда було нагороджено Знаком пошани.
У 1955 році наказом Міністра оборонної промисловості Леоніда було призначено директором заводу №933. У найкоротший термін були організовані виробничі та організаційні процеси. Сформовані основні напрями виробництва – потужні передавачі для систем ППО, ПРО, ПКО, СПпРН.
29 червня 1966 нагороджений першим орденом Леніна.
1967 – лауреат державної премії СРСР у галузі науки та техніки.
17 квітня 1976 року за відзнаки у створенні спеціальної техніки нагороджений другим орденом Леніна.
У 1983 році вийшов на пенсію.
У 2013 році, на 96 році життя, пішов з життя.
Сім'я
С дружиною, Валентиною Іосіфовною, познайомився ще на фронті. Мали двох дітей: Ігоря (1946 р.н., к.т.н., доцент), Олег (1949 р.н., підполковник Радянської Армії)
Справи
Створення багатофункціонального науково-технічного комплексу з розробки, виробництва, та впровадження технічних засобів для оборони повітряно-космічних рубежів країни через реалізацію завдань держави з швидкої організації і створення виробничо-конструкторської бази і потужностей у м. Дніпропетровску на площах 2-го (шинного) виробництва Дніпропетровского автозаводу (завод № 586) для виробництва:
- Система ППО м.Москва — (зенітно-ракетні комплекси(ЗРК) "Беркут"(С-25), система наведення ракет- СНР Б-200, з наступною їх модернізацією в умовах бойового чергування протягом 1958—1960 рр., ЗРК СОН-9, ЗРК СОН-9А, ЗРК С-75, ЗРК С-200, ЗРК С-125, ЗРК С-225"Азов"
- 1956—1985 система ПРО); Радіолокаційні станції РКЦ и РКІ системи А, А-35, А35М, Багатофункціональна РЛС "Дон-2Н" у системі «А-135» протиракетної оборони м. Москва і Московського промислового району; Полігонний варіант РЛС «Дон 2НП» 10-го ДНІП 8-й майданчик; РЛС «Неман», Тема «Гарпун», [http://helpiks.org/4-66486.html« РЛС „Руза“] для системи ПРО (НДДКР, теми променевої зброї);
- РЛС "Дністер", „Дніпро“ в системах Контролю космічного простору (СККП) та СПРН; РЛС СПРН третього покоління - вузол РО-1, РЛС» Даугава", РЛС 5Н79"Дарьял" вузол РО-30, загоризонтні РЛС «Дуга», Дуга -2 «Хвиля»
- Система «Коралл» — багатоцільовий інформаційно-розвідувальній комплекс морського базування БЗРК "Урал";
- Система засобів космічного базування «Око»(УС-КС), «Око-1»(УС-КМО);
- Система контролю космічного простору(СККП) — РЛС траекторних вимірювань «Кама», «Кама -А», «Кама-Н», «Кама-ІК»;
- 1958—1970 — «Радіорелейні станції Р-60, Р-120, Р-406 ВЧ „Левкой“, „Левкой -2“
- Продукція виробничо-технічного призначення: Мезонна фабрика для інституту ядерних досліджень (ІЯД)
- Виробництво дисплейної техніки ЕС-7920, ЕС 7905;
- Виробництво побутової техніки: Домашній холодильник сімейства „Дніпро“; мікрохвильові печі „Дніпрянка“, Магніто-записувальна апаратура сімейства „Орель“, електротехнічна арматура;
- Вироби Художньо-монументального ливарництва;
- Будівництво об'єктів соціально-побутової сфери, житла, розвиток інфраструктури міста Дніпропетровська;
Нагороди
- Лауреат Державної премії СРСР.
- Заслужений машинобудівник України
- Почесний радист СРСР
- Кандидат технічних наук
- Двічі кавалер ордена Леніна, ордена Вітчизняної війни 1 та 2 ступеню;
- Кавалер ордена Жовтневої революції, Червоної зірки, Знак Пошани, Богдана Хмельницького 3-го ступеню
- Нагороджений медалями: „За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.“, „За бойові заслуги“, „За оборону Ленінграду“, „Захиснику вітчизни“ та ін.
Пам'ять
Література
- Ю.Вотінцев „Невідомі війська зниклої країни“, (рос) „Військово історичний журнал“ — № 8,9,10,11 ;1993 р
- В Марков » Корпорація «Вимпел» — Історія створення і розвитку" (рос), Видавничий дім «Оружие и технологии». Москва — 2004 р.
- В Рєпін «Корпорація „Вимпел“: Системи Ракетно-космічної оборони — основні етапи створення ракетно-космічної оборони» (рос), Видавничий дім «Оружие и технологии». Москва — 2004 р.
- М. Михайлов «Раздуми про минуле», « Історія створення і розвитку ЦНВО „Вимпел“, Видавничий дім „Оружие и технологии“. Москва — 2004 р.
- М. Завалій „Рубежі оборони в космосі і на Землі“»(рос) — Видавничий дім «Вече»,2003 р.
- Г. Кисунько http://militera.lib.ru/memo/russian/kisunko_gv/index.html « Таємна зона» (рос); «Современник», Москва, 1996 р.
- 4-е ГУМО СРСР, « Діла і люди», Видавничий дім «Информбюро», 2007 р.
- Збірка доповідей Відділення загальної фізики і астрономії РАН на науково — практичній конференції: «40-річчя першого враження балістичної ракети засобами ПРО», доповідь — В.Костржицький. «Про роль разробок Г. В. Кисунько в розвитку Дніпровського машинобудівного заводу» М. 2001 р.;.
- В.Костржицький « В основі — завод». интернет — журнал «Військово-космічна оборона» 2013 р.
- В.Костржицький, В.Васильченко. «Несекретно о совершенно секретном», Видання «Журфонд», м. Днепропетровске, 2013 р.
- В.Костржицький. «Невідомий лідер оборонного радіобудування зниклої країни», збірка: "Професія під грифом «таємно», серія «Люди і долі», видання «Фізтех ДДУ»,2001 р.
Відео
- відеофільм: «Ключі від неба і космосу», реж. А Чорний, оп. В.Правдюк, 2002 р.