Струков Іван Федорович

Єпископ Іоаким (у миру Іван Федорович Струков (8 (18) листопада 1674(16741118), с. Нелжа ( Новомикільське Усманского повіту Тамбовської губернії 1 (12) вересня 1742, с. Карачун (нині Воронезька область)) — єпископ Православної російської церкви, єпископ Переяславський (1727—1730 рр.)

Єпископ Іоаким
ігумен, єпископ, архімандрит
4 червня 1727 року  6 червня 1730 року
Обрання: Єпископ Переяславський та Бориспільський, вікарій Київської єпархії російської церкви
Інтронізація: 4 червня 1727 року
Конфесія: РПЦ МП
Попередник: Кирило (Шумлянський)
Наступник: Варлаам (Леницький)
6-й Єпископ Воронезький і Єлецький
7 червня 1730 року  1 вересня 1742 року
Попередник: Лев (Юрлов)
Наступник: Веніамін (Сахновський)
 
Діяльність: священник
Громадянство: Російська імперія
Ім'я при народженні: Струков Іван Федорович
Струков Иван Фёдорович
Народження: 18 листопада 1674(1674-11-18)
с. Нелжа ( Новомикільське Усманского повіту Тамбовської губернії
Смерть: 12 вересня 1742(1742-09-12) (67 років)
с. Карачун (нині Воронезька область)
Похований: м. Воронеж, боковий вівтар Іоанна Милостивого Благовіщенського собору.
Батько: Струков Федір Іванович
Мати: Струкова Ксенія Герасимівна

Походження

Народився в 1674 році в сім'ї священика Федора Івановича Струкова. Після досягнення повноліття поїхав у Москву, де одружився.

Священник

У 1696 році був призначений священиком приділу Святого Георгія кремлівського Благовіщенського собору[1].

Монах

У 1712 році овдовів і прийняв постриження в Чудівському монастирі з ім'ям Іоаким. Через два роки був зведений у сан ігумена і призначений настоятелем Селіжарова монастиря. Ще через два роки був переведений назад у Чудівський монастир на посаду келаря, а потім до Петербурга в Олександро-Невський монастир. 24 грудня 1721 р. Іоаким був призначений архімандритом московського Донського монастиря.

Єпископ

У 1726 році Іоаким був призначений керуючим Московською духовною консисторією. А в 1727 році — імператор Петро II наказав призначити Іоакима єпископом Переяславським, вікарієм Київської митрополії. 4 червня 1727 року відбулася єпископська хіротонія Іоакима, яку звершили архієпископ Новгородський і Великолуцький Феофан Прокопович, єпископ Астраханський і Ставропольський Лаврентій Горка і єпископ Воронезький і Єлецький Лев Юрлов.

8 червня 1730 року за наказом імператриці Анни Іоанівни Іоаким був переведений на Воронезьку кафедру. При ньому в Воронежі було закінчено будівництво кафедрального Благовіщенського собору (освячений 9 листопада 1735)

Він приділяв особливу увагу підготовці священнослужителів, організувавши при архієрейському будинку школу.

Смерть

Помер єпископ Іоаким 1 вересня 1742 року в архієрейській вотчині селі Карачуні. По річці його тіло доставили до Воронежа і 26 вересня поховали в боковому вівтарі Іоанна Милостивого Благовіщенського собору[2].

Примітки

Джерела

  • Сергий (Петров), архиепископ. История Воронежской епархии от ее учреждения до наших дней (в четырех частях). Ч. II. Воронеж–Минск–Одесса, 1961—1968. Машинопись. С.268–270.
  • Болховитинов Е. А. Историческое, географическое и экономическое описание Воронежской губернии. Воронеж, 1800. С. 204—206.
  • Веселовский С. Б. Дьяки и подьячие XV—XVII вв. М., 1975.
  • Глазьев В. Н. Власть и общество на юге России в XVII в.: противодействие уголовной преступности. Воронеж, 2001. С. 348—350.
  • Епископ Иоаким Федорович Струков // Воронежские епархиальные ведомости. 1902. № 13. С. 423—437.
  • Поликарпов Н. И. Из Синодика Святителя Митрофана: Жизнеописания воронежских архиереев // Воронежские епархиальные ведомости. 1896. № 18. С. 752—756.
  • Русский биографический словарь: Ибак — Ключарев. СПб., 1897. С. 177.
  • Николаев А. Исторические сведения о Воронежской духовной семинарии от основания ее до преобразования в 1814 г. // Воронежские епархиальные ведомости. 1866. № 15. С. 346—353; № 20. С. 458—463; № 22. С. 517—523; № 23. С. 545—535.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.