Струнников Микола Іванович

Микола Іванович Стру́нников (рос. Николай Иванович Струнников; нар. 14 травня 1871, Орел пом. 20 вересня 1945, Москва) — російський і радянський живописець; член Асоціації художників революційної Росії з 1923 року; заслужений діяч мистецтв РРФСР з 1940 року[1].

Микола Іванович Струнников
рос. Николай Иванович Струнников
Народження 14 травня 1871(1871-05-14)
Орел, Російська імперія
Смерть 20 вересня 1945(1945-09-20) (74 роки)
  Москва, СРСР
Поховання Новодівичий цвинтар
Країна  Російська імперія
 СРСР
Навчання
Діяльність художник
Діти Струнников Сергій Миколайович
Нагороди

Біографія

Народився 14 травня 1871 в місті Орлі (тепер Росія) в багатодтній родині[2]. Початкову художню освіту здобув у московській майстерні художника Сергія Грибкова у 1887 році[1]. У 18921899 роках був вільним слухачем Московського училища живопису, скульптури та зодчества, де навчався у Абрама Архипова та Валентина Сєрова. Навчання закінчив з двома срібними і бронзовою медалями[2]. У 19011906 роках навчався у Петербурзькій академії мистецтв у Іллі Рєпіна.

У 19131920 роках жив і працював в Україні, викладав у Київській художній школі.

Помер в Москві 20 вересня 1945 року. Похований в Москві на Новодівочому цвинтарі.

Творчість

Автор психологічних портретів і жанрових картин:

  • «Портрет В. Гіляровського» (1897);
  • «1905 рік. Безробітні» (1905);
  • «Похорон Баумана» (1924);
  • «Партизан» (1929);
  • «Молодь на літаки!» (1937).

1919 року брав участь у розписі Луцьких казарм у Києві.

Портрет Луньова на радянській поштовій марці.

У період 19271930 років створив галерею портретів героїв громадянської війни Ворошилова, Пархоменко, Подвойського. За портрет партизана Луньова був нагороджений Золотою медаллю на Міжнародній виставці в Парижі 1937 року[2].

Роботи зберігаються у Третьяковській галереї у Москві, Центральному музеї Збройних сил у Москві, Музеї новітньої історії Росії в Москві, Дніпропетровському національному історичному музеї імені Д. Яворницького, Полтавському, Донецькому художніх музеях[1].

Примітки

Література

  • Родзин Н. Творчество Н. И. Струнникова. «Искусство», 1963, № 5;
  • Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1973. — С. 222.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.