Струцінський Олег Васильович

Походить з родини робітників.

У 1987 році — закінчив навчання у Мінському ВІЗРУ ППО.

Протягом 1987—2000 років — проходив військову службу у зенітних ракетних частинах в містах — Васильків, Миколаїв, Кам'янка-Бузька.

В 1995—1997 роках — слухач Харківського військового інституту ППО.

З 2000 по 2006 рік — командир зенітного ракетного полку в м. Коростень, зенітного ракетного полку в м. Кам'янці-Бузькій та 160-ї зенітної ракетної бригади в м. Одесі.

У 2006—2008 роках — на керівних посадах у Повітряному командуванні «Південь».

З 2008 року — командир з'єднання Повітряних сил «Крим».

В 2011 році — присвоєне військове звання «генерал-майор».

7 березня 2014 року, під час російської інтервенції до Криму до етеру надійшло повідомлення, що військові зі зброєю і без розпізнавальних знаків (т. зв. «зелені російські чоловічки») силовим методом проникли на територію запасного командного пункту тактичної групи «Крим» Повітряних Сил Збройних Сил України. На місці подій перебував командир тактичної групи «Крим» генерал-майор Олег Струцінський. Через блокування радіосигналів інформація про місцезнаходження суперечлива — за однією версією, він був заблокований в окремому будинку, за іншою — намагався врегулювати ситуацію шляхом переговорів.

В період 2018—2020 років — командувач Повітряного командування «Схід».

З грудня 2020 року — командувач підготовки Командування Повітряних Сил Збройних Сил України[1].

Нагороджений відзнакою Президента України — медаллю «За бездоганну службу» ІІІ ступеня (2006), відзнакою Міністерства оборони України «Доблесть і честь» (2006).

• До нападників на військові частини в Севастополі долучилися «зелені чоловічки»
• Протиповітряний щит Криму
• Украз Президента — 2011
• Украз президента — 2006