Ступар Мирослав Іванович

Ступар Мирослав Іванович (27 серпня 1941,[1] Івано-Франківськ, Українська РСР) — радянський футболіст, воротар. Відомий футбольний арбітр.

Мирослав Ступар
Особисті дані
Повне ім'я Мирослав Іванович Ступар
Народження 27 серпня 1941(1941-08-27) (80 років)   Івано-Франківськ, УРСР Громадянство  Україна
Позиція воротар
Професіональні клуби*
РокиКлубІгри (голи)
1959—1960 «Спартак» (Станіслав) 6(-7)
1962—1963 «Волинь» (Луцьк) 64(-?)
1964—1965 «Динамо» (Хмельницький) 47(-?)
1966 «Спартак» (Івано-Франківськ) ?(-?)
1967 «Волинь» (Луцьк) 31(-?)
1968 «Торпедо» (Луцьк) ?(-?)
1969 «Спартак» (Івано-Франківськ) ?(-?)
Суддівська діяльність
РокиЗмаганняІгор
1973—1991 Вища ліга СРСР 156
1977—1982 Міжнародні матчі ФІФА

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Ранні роки

Мирослав в дитинстві захоплювався ігровими видами спорту, зокрема футболом. Також займався гімнастикою та легкою атлетикою, що дозволило згодом стати вправним воротарем. У 1958 році в складі збірної України він став переможцем Всесоюзних ігор школярів, що відбувалися в Тбілісі[2].

Кар'єра гравця

З кінця 50-х років XX століття Мирослав Ступар виступає за «Спартак» (Івано-Франківськ). У 1962 переходить у «Волинь» (Луцьк), звідки попадає у дубль київського «Динамо». В 1964 році старший тренер хмельницького «Динамо» Євген Лемешко запросив молодого воротаря Мирослава Ступара в свою команду. Два сезони (1964–1965 роки) Мирослав захищав ворота хмельничан[3]. В 1969 році вже в складі івано-франківського «Спартака» став чемпіоном України серед команд класу «Б», за що йому було присвоєно звання КМС.

Суддівська кар'єра

У 1970 році він почав свою кар'єру судді. У 1972 році почав працювати викладачем Прикарпатського педагогічного інституту в Івано-Франківську. У 1976 році отримав право судити у Вищій лізі Радянського Союзу. Вже 1979 року переміг на республіканському і всесоюзному конкурсі «Олімпійський арбітр». Наступного року став арбітром ФІФА і провів футбольні матчі ХХІІ Олімпійських ігор 1980 року в Москві. На чемпіонаті світу 1982 року в Іспанії, як єдиний представник суддівського корпусу СРСР, відсудив один матч між збірними Франції та Кувейту. У вищій лізі СРСР провів 156 матчів, 21 гру на Кубок, 53 міжнародні матчі, 4 фінали Кубка СРСР і VIII Спартакіади народів СРСР. Нагороджений пам'ятною золотою медаллю за роботу на 100 матчах чемпіонату СРСР. 7 разів входив до числа найкращих футбольних суддів СРСР (1978-1989)[4].

У 1991 році він завершує суддівську діяльність і стає членом суддівського комітету Федерації футболу України, а з 1994-го — інспектором комітету арбітрів ФФУ. У 2003 році Мирославові Ступару присвоєно вчене звання доцента і почесне звання «Заслужений працівник фізичної культури і спорту України». Тепер працює в Прикарпатському університеті імені Василя Стефаника на факультеті фізичного виховання і спорту, кафедри спортивно-академічних дисциплін. Автор багатьох робіт з теорії і методики футболу та арбітражу[5].

Сім'я

У 1962 році одружився з Романою Андрусишин. Син Володимир народився в подружжя у 1965[6]. Пізніше виступав за команди: «Прикарпаття» (Івано-Франківськ), «Кривбас» Кривий Ріг, «Закарпаття» Ужгород, «Зірка» Кіровоград[7].

Цікавий факт

Примітки

Посилання

Література

  • Єсюнін С. Хмельницький футбол: Історія, події, статистика. — Хмельницький, 2000. — 80 с.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.