Стювер

Стю́вер (нід. stuiver, stiver від нід. stuiven — розсипатися, розсіюватися (також про іскри)) — нідерландська низькопробна срібна, а згодом мідна монета, яка спочатку з'явилася як грош.

Шість стюверів, Утрехт, 1574

Півстювера, Неймеген, 1488

На монеті були зображені іскристі кремені ланцюжка ордена Золотого руна, звідси походить французька назва монети «брикет» (briquet — кресало). Філіп III Добрий (1433–1467) карбував в Антверпені прості стювери (брикети) зі срібла 250-ї проби, на яких були зображені чотири герби на аверсі та чотирикутник з хрестом на реверсі. Карбувалися й подвійні стювери зі срібла 500-ї проби, на яких було зображено чотири герби у чотирикутнику на аверсі та вінок з квітів та герб з левом на реверсі. Вартість цих монет була відповідно 2 і 4 фландрські гроші.

З 1483 року імітацію стювера із зображенням святого Мартина почали карбувати в Амстердамі. 1509 року єпископ Утрехта випустив антверпенський стювер, що важив 1,836 г (0,459 г срібла). Подвійний стювер важив 3,728 г (1,864 г срібла).

У Північних Нідерландах стювери карбувалися досить рідко. Після звільнення Нідерландів під іспанського панування у другій половині XVI століття стювер став самостійною грошовою одиницею.

Голландський флорин відповідав 20 стюверам, шилінг — 6 стюверам. Нідерландський стювер = 2 Рейнсько-Вестфальського штюберам = 4 дуатам = 8 пфенігам. З 1579 року вага стювера становила 2,24 г (0,65 г срібла). На аверсі був зображений нідерландський лев між подвійними S та пучок стріл між одинарними S, на реверсі — легенда. Колоніальні стювери карбувалися з міді. Останні стювери карбувалися в нідерландській Східній Індії (сучасна Індонезія) в XIX столітті.