Стів Мартін

Мартін народився в Вейко, штат Техас США, виріс в Південній Каліфорнії, де з ранніх років підробляючи в Діснейленді і Ноттс Беррі Фарм розважав відвідувачів різними фокусами і грою на банджо.

Слава прийшла, коли почав писати для The Smothers Brothers Comedy Hour, а згодом став частим гостем на шоу «Суботнього вечора в прямому ефірі». У 1970 Мартін почав виступати зі своїми незвичайними, абсурдними комічними сценками.

Освіту Стів Мартін здобув у Каліфорнійському державному університеті (в Лонг-Біч). Якийсь час актор навіть вивчав філософію. Досвід ранніх років та виступи в різних клубах як комічного актора розмовного жанру дозволили зрозуміти Мартіну, що саме комедія — справа всього його життя. Мартін домагається значних успіхів, два його комедійних альбоми «A Wild and Crazy Guy» та «Let's Get Small» отримують премію «Греммі».

У кіно Мартін дебютує одночасно як актор та сценарист у фільмі «Розсіяний офіціант» (1977).[1] Крім того, в 1979 році він як актор і одночасно співавтор сценарію бере участь в роботі над фільмом «Придурок» (1979). У 1981 грає у комедії «Манна небесна» (1981) разом із Бернадетт Пітерс.

Одну з ролей він грає і в наступній картині, знятій за його сценарієм, — «Роксана» (1987). Ця картина приносить Стіву не тільки любов глядачів, але й нагороду від Гільдії сценаристів Америки за найкращий сценарій і премію від Лос-Анджелеської кіноасоціації критиків за найкращу роль. Крім усього іншого Мартін був ще й виконавчим продюсером картини.

У 1988 році на екрани виходить картина Френка Оза «Неприторенні шахраї» (іноді «Відчайдушні шахраї») з Мартіном у головній ролі, а в 1989 непогана родинна комедія «Батьки», в якій він працює на одному знімальному майданчику з Діаною Вест і Мері Стінбурген.

У 1991 році в прокат виходить картина «Лос-Анджелеська історія», в якій Мартін знов виступає одночасно як актор, сценарист та виконавчий продюсер. Протягом двох наступних років виходять ще три фільми з його участю: «Великий каньйон» (1991) та «Батько нареченої» (1991) і «Господарка дому» (1992), за ролі в двох останніх картинах актор отримує приз глядацьких симпатій.

За роль у другій частині гучної картини — «Батько нареченої 2» (1995) Стіва номінують на «Золотий Глобус». У 1999 разом з Едді Мерфі грає в картині Френка Оза «Боуфінгер — кльовий хлопець».

У 2001, 2003 і 2010 році вів церемонію нагородження премією «Оскар».

За останні кілька років невтомний актор написав шість сценаріїв і зіграв близько десятка ролей. Найпомітнішими прем'єрами за участю актора стали: «Секрет Джо Гулда» (2000), «Продавщиця» (2005) і «Ой, матінко» (2008). У 2007 був нагороджений премією імені Кеннеді. У 2013 році відзначений Премією «Оскар» за видатні заслуги у кінематографі[2].

• The Jerk (1979) (разом з Carl Gottlieb)
• Cruel Shoes (1979)
• Picasso at the Lapin Agile і інші п'єси: Picasso at the Lapin Agile, the Zig-Zag Woman, Patter for the Floating Lady, WASP (1996)
• L.A. Story and Roxanne: Two Screenplays (видані разом в 1997)
• Pure Drivel (1998)
• Eric Fischl : 1970–2000 (2000) (післямова)
• Modern Library Humor and Wit Series (2000) (вступ і Series Editor)
• Shopgirl (2001)
• Kindly Lent Their Owner: The Private Collection of Steve Martin (2001)
• The Underpants: A Play (2002)
• The Pleasure of My Company (2003)
• The Alphabet from A to Y with Bonus Letter Z (2007) (Книжка для дітей — абетка)
• Born Standing Up (2007) (біографія)

Стів Мартін на сайті IMDb (англ.)