Судаков Євген Борисович

Євген Судаков народився в місті Желєзногорськ Красноярського краю, а коли йому було тринадцять років його сім'я переїхала до міста Димитровград Ульяновської області, де він з п'ятнадцяти років розпочав заняття боксом.

Першого успіху досяг 1981 року, коли став чемпіоном РРФСР. В наступні роки завойовував це звання ще п'ять разів.

1985 року став бронзовим призером чемпіонату СРСР, 1986 — срібним.

1989 року Євген Судаков став чемпіоном СРСР і потрапив на чемпіонат світу, який того року проходив у Москві. Здобувши перемоги над Желько Марковичем (Югославія), Анджеєм Ґолотою (Польща) та Бертом Тейхерт (ФРН), вийшов до фіналу, в якому програв кубинцю Феліксу Савону — 8-18.

1990 року Судаков завоював Кубок СРСР і срібну медаль на Іграх доброї волі.

1991 року вдруге став чемпіоном СРСР, а на чемпіонаті Європи завоював бронзову медаль, програвши у півфіналі Арнольду Вандерліде (Нідерланди) — 11-22.

1992 року на чемпіонаті СНД зайняв перше місце і отримав місце у складі Об'єднаної команди на Літні Олімпійські ігри 1992, але вже у Барселоні був дискваліфікований через пропуск офіційного передолімпійського турніру AIBA.

Восени 1992 року Судаков перейшов до професійного боксу і провів чотири переможних боя в Україні, а в грудні 1993 року виступив у США, де програв місцевому олімпійському чемпіону 1984 Тайреллу Біггс.

Повернувшись у Росію, спробував себе в якості рефері. 1997 року став суддею міжнародної категорії, обслуговував бої на Олімпіадах у Афінах та Пекіні. Пізніше займався викладацькою діяльністю, працював у Федерації боксу Росії віце-президентом, членом президіуму, виконавчим директором.[1]

• Судаков Євген Борисович(англ.) — статистика професійних боїв на сайті BoxRec
• Результати змагань на amateur-boxing.strefa