Судова психіатрія

Судова психіатрія — галузь загальної психіатрії, яка вивчає психічні розлади відповідно до завдань, котрі вирішуються у цивільному та кримінальному процесі. Висновки судових психіатрів підлягають оцінці разом з іншими доказами, суд на їх основі та в межах цивільного чи кримінального судочинства приймає процесуальне рішення (ухвалу, постанову, вирок). Судова психіатрія сформувалася на стику медичних, правових та філософських наук[1] [2].

Судова психіатрія розробляє теоретичні засади, критерії та методи визначення неосудності, обмеженої осудності, недієздатності, обмеженої дієздатності та суспільної небезпеки психічно хворих, а також систему медичної допомоги цим хворим. Наукові дані, одержані судовою психіатрією, реалізуються через експертизу судово-психіатричну та здійснення примусових заходів медичного характеру[3].

Предмет судової психіатрії — психічні розлади, які мають правове значення у цивільному та кримінальному процесах[4]^{[джерело?]}. У вужчому розумінні предмет судової психіатрії можна виділити, як визначення психічного стану підекспертних у певні відрізки часу і стосовно певних обставин, що становлять інтерес для слідства і суду.

Об'єкти судово-психіатричної експертизи: підекспертний (може бути: підозрюваний, підсудний, потерпілий, свідок, позивач, відповідач), медична документація, матеріали цивільної чи кримінальної справи.

Основними напрямами діяльності фахівців із судової психіатрії є:

1) судово-психіатрична експертиза у кримінальних та цивільних справах;

2) застосування примусових заходів медичного характеру (ст. ст. 92—96 КК України);

3) недобровільні психіатричні заходи, здійснювані в порядку надання психіатричної допомоги (ст. 14 Закону України «Про психіатричну допомогу» від 22 лютого 2000 р. № 1489-ІІІ, глава 10 ЦПК України);

4) пенітенціарна психіатрія – надання психіатричної допомоги засудженим до позбавлення волі[5].