Судова система Норвегії

В судову систему Норвегії входять апеляційні суди (суди другої інстанції), окружні суди, міські і сільські суди, суди по громадянським справам (суди першої інстанції по більшості громадянських справ), арбітражні суди. Територія країни поділена на 6 районів юрисдикції і 15 судових округів.

У Норвегії існують регіональні (у 5 адміністративних центрах регіонів) та окружні суди (в адміністративних центрах фюльке); звичайні та спеціальні суди; третейські суди (норв. forliksråd) для більшості цивільних суперечок, що існують при кожному муніципалітеті і складаються зі звичайних громадян. Поруч із професійними суддями в апеляційних і окружних судах на суддівській лаві можуть засідати  спеціально обрані представники з місцевих громад[1]. Призначення на суддівські посади у більшості випадків здійснюється королем за поданням міністра юстиції. Судді обіймають власні посади до 70-річного віку.

У Норвегії діє близько 50 місцевих судів на 4,2 млн мешканців держави. У структурі судової системи Норвегії, крім 50 місцевих судів першої інстанції, діє 6 апеляційних судів та Верховний суд Норвегії, який одночасно виконує функції Конституційного суду. У Норвегії існують три рівні судів, які вирішують цивільні, кримінальні та адміністративні справи. Також існують загальні суди, компетенція яких поширюється на всі правові відносини в державі. Спеціальних судів не існує. Кожен суд очолює голова суду, який виконує організаційно-управлінські функції.

Перша інстанція по кримінальних справах розглядаються суддею та 2 присяжними. Цивільні справи розглядаються одним суддею або в окремих випадках суддею та 2 експертами у відповідній сфері (економіки, фінансів, будівництва, сільського господарства тощо).

Апеляційний суд вирішує кримінальні справи у складі 3 суддів та 4 присяжних. Особливо складні справи, коли санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі більше, ніж на 6 років складається з колегії із 3 суддів та 10 присяжних.

Якщо виникає правовий конфлікт з органами влади та управління, наприклад, якщо особа звернулася за дозволом на будівництво будинку, а їй відмовлено, спочатку скарга направляється до органу управління вищого рівня. У випадках відмови у задоволенні вимог особи, це рішення може бути оскаржено до суду першої інстанції. Суд вирішує, наскільки правомірними були рішення, дії чи бездіяльність владних чи управлінських органів. Можливість оскарження в суді будь-якого адміністративного рішення є загальною вимогою законодавства.

Суди адміністративної ланки в Норвегії не існують, але судова практика виробила неписане правило, згідно якого загальні суди можуть приймати на розгляд скарги на основі рішень будь-яких адміністративних органів, в тому числі уряду і короля. Лише деякі судові функції виконує Суд державного страхування, який приймає скарги на рішення відповідних держорганів.

Судом вищої інстанції в Норвегії є Верховний суд, який складається з 18 суддів. До його компетенції відносяться розгляд апеляцій на рішення нижчих інстанції як по кримінальним, так і по цивільним справам. Крім того, Верховний суд виносить рішення про відповідність конституції країни щодо законопроектів, які приймає Стортинг. У випадку, якщо закон, на думку членів Верховного суду, не відповідає Основному закону Норвегії, він може бути скасованим. Верховний суд Норвегії заслуховує справи у третій інстанції у складі колегії з 5 суддів. Підготовчу роботу здійснюють 3 судді. Верховних суд може виступати також як орган конституційної юрисдикції. У такому випадку збирається пленарне засідання з усіх 18 суддів Верховного суду, на якому приймається рішення про відповідність законопроектів, нормативно-правових актів до Конституції, а також про необхідність зміни практики застосування законодавства загальними судами.

До Верховного суду в порядку апеляції можуть оскаржуватися як кримінальні, так і цивільні, а також адміністративні справи. Всі вони повинні попередньо розглянутись апеляційними судами, їх налічується шість і всі вони підкоряються Верховному Суду:

• Апеляційний суд Агдера;
• Апеляційний суд Боргартінга;
• Апеляційний суд Гулатінга;
• Апеляційний суд Фростатінга;
• Апеляційний суд Холугаланда;
• Апеляційний суд Ейдсіватінга.

Конституція передбачає існування в Норвегії спеціалізованого судового органу — Державного суду? (Суд імпічменту), який займається виключно справами, «ініційованими Одельстінгом проти членів Державної ради, Верховного суду чи Стортингу, за здійснення злочинів під час виконання своїх службових обов'язків» (ст. 86 конституції Норвегії). У відповідність до  конституційної поправки 2007 року членами Державного суду можуть бути 5 найбільш високопоставлених судів із складу Верховного суду і 6 членів, призначений Стортингом. (Раніше весь склад Державного суду назначався Лагтінгом.) Кандидатури суддів затверджувалися королем по подачі міністерства юстиції. Після 1927 року в Суді імпічменту справи ні разу не розглядалися.

Держава визнає юрисдикцію Міжнародного суду із застереженнями, повністю визнає юрисдикцію Міжнародного кримінального суду. Норвегія бере участь у функціонуванні міжнародної кримінальної поліції Інтерпол (ICPO).