Сулима Галина Валентинівна
Сулима (Щебивовк) Галина Валентинівна (*6 квітня 1958, Одеса) — українська акторка. Освіта вища. 1981 року закінчила Всесоюзний Інститут Кінематографії, акторську майстерню С. Ф. Бондарчука та Ірини Скобцевої за фахом — акторка театру і кіно.
Сулима Галина Валентинівна | ||||
---|---|---|---|---|
Народилася |
6 квітня 1958[1] (63 роки) Одеса, Українська РСР, СРСР | |||
Діяльність | акторка | |||
Alma mater | Всеросійський державний інститут кінематографії | |||
IMDb | nm0837883 | |||
Нагороди та премії | ||||
|
Біографічні відомості
1981—2004 р.: Кіностудія ім. О. П. Довженка, театр — Студія Кіноактора, акторка кіно. 2004—2005 р.: Засновник та директор Арт — Хаузного кіно комплексу «Кіно Арт Хауз Одеса». 2006—2012 р.: помічник народного депутата Андрія Шкіля (на громадських засадах). 2008 року — 2018 року--- : Співзасновник і директор (на громадських засадах) Продюсерского Центру «Рутенія — Інтертейнмент».
з 2019 року — голова Odesa Film Office при Департаменті Культури та Туризма Мерії міста Одеси.
Не заміжня. Має доньку — Сулиму Ксенію В'ячеславівну 1984 р.н.
Знялась у фільмах: «Синє небо» (1973, Ніна), «Хлопчину звали Капітаном» (1973, Олена), «Про Вітю, Про Машу, та морську піхоту» (1974 Єлізавета Василівна), «Ар-хі-ме-ди!» (1975, Олена Ісаєва), «Така пізня, така тепла осінь» (1981, Орися Руснак), «Сад» (1983, реж. В. Четвериков, Ольга), «Останній бункер» (1991, Орина), «Голод-33» (1991), «Козаки йдуть» (1991), «Вінчання зі смертю» (1992), «Фучжоу» (1993), «Сьомий маршрут» (1997) та ін.
З 2004 року по 2006 року — автор та керівник кінокомплекса «Огни большого города», який входить до першого в Україні артхаусного проекту «Кино Арт Хаус Одесса».
З 2006 року — помічник народного депутата, політичний аналітик.
З 2008 року по 20018 — директор та співвласник Продюсерского центру «Рутенія Інтертеймент»
З 2019 року — голова Odesa Film Office при Департаменті Культури та Туризма Мерії міста Одеси.
Примітки
- Person Profile // Internet Movie Database — 1990.