Сульфосолі

Сульфосо́лі (рос. сульфосоли природные, англ. natural sulphosalts; нім. natürliche Sulfosalze n pl, Thiosalze n pl) — група мінералів, солі тіокислот (тіостибієвої, тіоарсенітної та інш.)[1].

У природі відомо понад 150 сульфосолей, деякі з них поширені і утворюють значні скупчення (бляклі руди, буланжерит і інш.). Належать до рідкісних і дуже рідкісних мінералів. Розглядаються як самостійний клас мінералів або об'єднуються з сульфідами природними.

Більшість сульфосолей кристалізуються в нижчих сингоніях в осн. моноклінній, ромбічній. Виключення — мінерали каркасної і острівної будови (напр., бляклі руди) кубічної сингонії. Зустрічаються у вигляді мікроскопічних виділень, в тісних зростках між собою, з сульфідами, телуридами і іншими, рідше у вигляді голчатих, заплутано-волокнистих, натічних, радіально-променистих і інш. агрегатів, а також окремих кристалів у пустотах. Колір сірий, блиск металічний. Твердість 2—4. Густина від 4000 до 7000 кг/м³ (зростає від мідних до свинцевих і срібних сульфосолей).

Основна маса сульфосолей — ендогенні мінерали, що зустрічаються у вигляді домішок в рудах гідротермальних родовищ. Багато сульфосолей мають промислове значення; сульфосолі срібла — важливі компоненти срібних руд, сульфобісмутити — бісмутових руд.