Сунь Цзіхай

У дорослому футболі дебютував 1995 року виступами за команду клубу «Далянь Ваньда». Перший раз у статусі професійного футболіста вийшов на поле 28 травня 1995 року і провів у клубі чотири сезони, взявши участь у 71 матчі чемпіонату. З командою Цзіхай виграв два чемпіонати країни (1996, 1997) і один Суперкубок (1997).

В серпні 1998 року Сунь разом із співвітчизником Фань Чжиї перейшов в англійський «Крістал Пелес» з Чемпіоншипа, ставши першими китайськими футболістами в Англії. Після року, проведеного в Англії, повернувся в Китай, в рідний клуб, який змінив назву на «Далянь Шиде». Після цього Сунь з клубом виграв ще два чемпіонства (2000, 2001), а також по одному Кубку і Суперкубку Китая.

У лютому 2002 року Цзіхай перейшов в «Манчестер Сіті» за 2 мільйони фунтів і став першим азіатським гравцем в історії клубу. Дебютував за клуб в матчі проти «Ковентрі Сіті» (4:2). Його міцна оборона і небезпечні атакуючі вилазки дали йому багато прихильників серед вболівальників Сіті і в першому ж сезоні він допоміг клубу виграти Перший дивізіон і вийти до Прем'єр-ліги. У вересні 2002 року був визнаний гравцем місяця в складі клубу, а в жовтні 2002 року, відзначившись у воротах «Бірмінгема», став першим китайським футболістом, який забив гол в англійській Прем'єр-лізі[1].

На початку сезону 2004/05 Цзіхай пошкодив хрестоподібні зв'язки в боротьбі з нападником «Челсі» Ейдуром Гудйонсеном і пропустив залишок сезону. Після одужання і після суворої фізичної схеми, винайденої його батьком, Сунь знову став основним гравцем клубу. У сезоні 2006/07 китайський захисник знову був змушений пропустити велику частину сезону через травму і повернувся на поле лише 10 лютого 2007, у матчі проти «Портсмута» (1:2). З приходом на посаду головного тренера Сіті Свена-Йорана Ерікссона влітку 2007 року, Цзіхай втратив місце в стартовому складі і рідко грав в сезоні 2007/08. Замість нього у захист Ерікссон придбав Ведрана Чорлуку та Майкла Болла, які здебільшого і виходили на поле. Загалом же Сунь відіграв за команду з Манчестера шість з половиною сезонів своєї ігрової кар'єри, взявши участь у 130 матчах у Прем'єр-лізі.

2 липня 2008 року Сунь підписав дворічний контракт з «Шеффілд Юнайтед» з Чемпіоншипа[2]. Проте новачку вдалося зіграти лише дев'ятнадцять хвилин в своєму першому матчі за «Шеффілд Юнайтед», після чого він був вилучений з поля за дві жовті картки[3]. Проте у новій команді не грав регулярно до листопада, а також отримав серйозну травму і втратив місце в складі, зробиши тільки кілька виступів в Кубку Англії в другій половині сезону[4].

У липні 2009 року Цзіхай був відданий в оренду в клуб «Ченду Блейдс», який був у власності «Шеффілд Юнайтед» і виступав у китайській суперлізі. Сунь був основним гравцем «Ченду» і допоміг їм досягти найкращої позиції в історії клубу — сьомого місця. Тим не менше клуб було відправлено до другого дивізіону за участь у договірних матчах. Після цього Сунь повернувся в «Шеффілд Юнайтед», але його контракт закінчився і китайський захисник залишився без клубу.

8 січня 2010 року Сунь підписав контракт з клубом «Шеньсі Чаньба»[5], в якому відразу ж був призначений капітаном команди, а в грудні 2011 року він продовжив свій контракт ще на два роки[6]. На початку сезону 2012 року клуб вирішив переїхати в Гуйчжоу і змінив назву на «Гуйчжоу Женьхе»[7]. Сунь зіграв дев'ятнадцять матчів в чемпіонаті і 5 у Кубку Китаю в сезоні 2012 року і допоміг клубу досягти четвертого місця та кваліфікуватись в Лігу чемпіонів АФК в перший раз в історії клубу. У 2013 році клуб знову став четвертим, а також вперше в історії виграв Кубок Китаю, а 2014 року і Суперкубок.

4 лютого 2015 року на правах вільного агента Сунь перейшов у «Чунцін Ліфань»[8]. Дебютував за клуб 8 березня 2014 року в грі проти «Бейцзін Гоань» (0:3) і відразу став основним гравцем, зігравши у 28 матчах Суперліги. Тим не менш 8 грудня 2015 року Цзіхай повернувся в свій попередній клуб[9], який за відсутності Суня змінив назву на «Бейцзін Женьхе» і вилетів у другий дивізіон. Там футболіст провів наступний сезон, зігравши лише у 8 матчах і 10 грудня 2016 року оголосив про свій відхід з футболу[10].

Не маючи досвіду виступів за національну збірну, в кінці 1996 року Сунь був включений в заявку національної збірної Китаю на кубок Азії 1996 року в ОАЕ, де 6 грудня 1996 року в першому матчі групового етапу дебютував в офіційних матчах за збірну в зустрічі проти збірної Узбекистану (0:2). В подальшому він зіграв в усіх матчах, а його збірна вилетіла в чвертьфіналі від майбутніх переможців турніру Саудівської Аравії.

Згодом у складі збірної був учасником чемпіонату світу 2002 року в Японії і Південній Кореї. У першому ж матчі проти Коста-Рики на 17 хвилині отримав травму через підкат ззаду від Маурісіо Соліса і був замінений, після чого в інших іграх на поле не виходив.

Через два роки заграв на домашньому кубку Азії 2004 року, де зіграв у 5 з 6 матчів своєї команди, разом з якою здобув «срібло» континентальної першості.

7 червня 2008 року, під час кваліфікаційного матчу на чемпіонат світу 2010 року проти збірної Катару, Сунь отримав червону картку за незгоду з арбітром, розминаючись на лаві запасних перед виходом на поле на заміну. Китай програв той матч зі рахунком 0:1, а футболіст був дискваліфікований ФІФА на п'ять матчів і більше не отримував ніяких викликів в національну команду після цього інциденту. Всього протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 13 років, провів у формі головної команди країни 80 матчів, забивши 1 гол.

• Профіль футболіста на сайті soccerway.com (англ.) (нім.)
• Сунь Цзіхай на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
• Сунь Цзіхай на сайті transfermarkt.com (англ.) (нім.) (італ.) (ісп.) (порт.) (пол.) (нід.)