Суперечність
Суперечність, рідше протиріччя (від рос. противоречие) — відношення двох суджень, кожне з яких є запереченням іншого. У логіці — це хиба, пов'язана з порушенням закону суперечності, й означає, що в деякому судженні припускається два взаємно протилежних та несумісних твердження про один предмет, в один і той же час і в одному й тому ж відношенні.[1]
Логічне протиріччя слід не плутати з протилежністю в діалектиці.
Суперечність діалектична — взаємодія протилежних, взаємовиключних сторін і тенденцій предметів і явищ, які в той же час перебувають у внутрішній єдності і взаємопроникненні, виступаючи джерелом саморуху і розвитку об'єктивного світу і пізнання.
Множиною істинності суперечності є порожня множина.
Примітки
- Н. И. Кондаков. Введение в логику. — Москва : «Наука», 1967.
Література
- Логічне протиріччя // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
- Д. Кирик. Суперечність // ФЕС, с.616
Посилання
- Суперечності // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1966. — Т. 8, кн. XV : Літери Ст — Уц. — С. 1863. — 1000 екз.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.