Сусанна Мялккі

Народилася 13 березня 1969 року в Гельсінкі.

Навчалася грі на віолончелі в Академії Сібеліуса, потім у Лондонській королівській академії музики та у Стокгольмі.

З 1995 року була першою віолончеллю Гетеборзького симфонічного оркестру, а в 1998 році брала участь у семінарі диригентів Академії Сібеліуса в Карнегі-холі (Нью-Йорк), яким керував Еса-Пекка Салонен. Надалі виступала лише як диригент.

З 2002 до 2005 року була музичним керівником Ставангерського симфонічного оркестру. У серпні 2004 року вперше диригувала на фестивалі в Люцерні оркестром Ensemble Intercontemporain (EIC), який створив у 1976 році П'єр Булез, виконала твори Харрісона Бертуїстла.

З 2006 до 2013 року була музичним керівником EIC. У листопаді 2006 року диригувала симфонічним оркестром Нової Зеландії, у лютому 2007 року — симфонічним оркестром Сент-Луїса, у серпні 2010 року — Бостонським оркестром (Бетховен, Мендельсон. Працювала із найвідомішими оркестрами Європи, США, Японії.

1 вересня 2014 року обрана головним диригентом Гельсінського симфонічного оркестру[4] і з осені 2016 року змінила на цій посаді Юна Стургордса.

У квітні 2016 року була призначена головним гастролюючим диригентом Лос-Анджелеського філармонічного оркестру та вступила на посаду восени 2017 року.[5]

У 1999 році диригувала в Гельсінкі фінською прем'єрою опери Томаса Адеса «Припудри їй обличчя», в 2004 році — оперою Каї Сааріаго «Кохання здалеку» в Національній опері Фінляндії, а в 2006 році — її оперою на фестивалі у Відні.

Записала кілька творів Стюарта Макрея, Велі-Матті Пуумали. У лютому 2011 року знову диригувала симфонічним оркестром Бостона, який вперше виконав у США віолончельний концерт Инсук Чін (2009, соліст — Альбан Герхардт).

• 2011 — медаль Pro Finlandia.
• 2016 — найкращий диригент року за версією видання Musical America.[6]