Суспірія (фільм, 1977)

Юна балерина Сюзі Бенніон приїхала із США у знамениту балетну школу у Фрайбург. На її подив, увечері, коли вона під зливою дісталася до будівлі, її не впустили всередину. Проте вона бачила, як з будівлі вибігла дівчина. Того вечора ж ця дівчина була загадково вбита.

Сюзі селиться в пансіоні при школі, проте таємнича й зловісна атмосфера її пригнічує. Кожен вечір їй, хворій після перельоту, видають склянку вина, випивши яке вона миттєво засинає, але нова подруга, сусідка по гуртожитку встигає до свого зникнення поділитися з нею побоюваннями.

Сюзі зустрічається з фахівцями-психіатрами і дослідниками таємних наук і дізнається, що засновниця школи, в якій вона навчається, гречанка Гелена Маркус за життя була відомою як могутня відьма, «Чорна королева».

Проникнувши в потаємні приміщення школи, Сюзі переконується, що її побоювання були не марними: адміністрація школи насправді є ковеном відьом, і вони, між іншим, готують її вбивство. Перелякана дівчина намагається тікати та потрапляє до «найсвятішого» — кімнати Гелени, де, на свій жах, знаходить ту мертвою, але ніяк не спокоєну. Мужність дівчини рятує їй життя: вона встромляє в горло повсталому трупові перо з хвоста випадково розбитого нею скляного павича, члени ковена гинуть, а прокляту будівлю охоплює всежеруще полум'я.

Фасад Будинку китів (нім. Haus zum Walfisch) у Фрайбурзі, що був відтворений для фільму.

Сюжет фільму навіяний діснеївською «Білосніжкою». Більша частина стрічки знімалася в Римі, а натурні зйомки проходили в Німеччині.[3] При цьому загальна кількість часу, витраченого на зйомки, склала близько чотирьох місяців. Також у Німеччині знімалися школа і басейн. Для зйомок зовнішнього вигляду балетної школи у Фрайбурзі, використовувалася історична будівля Haus zum Walfisch.[4] Сцени у басейні знімали в Мюллерівських лазнях, у Мюнхені. Також показаний Музей BMW, у фільмі він фігурує як психіатрична клініка, куди зверталася за консультацією Сюзі Бенніон.

За первинним задумом Даріо Ардженто учениці балетної школи мали бути дівчатками не старшими 12 років. Саме такими вони й були в оригінальному сценарії фільму. Проте студія та виконавчий продюсер Сальваторе Ардженто відмовилися реалізовувати цей задум, вважаючи, що фільм, основу якого складе демонстрація жорстоких убивств дітей, буде заборонений. Тоді Даріо Ардженто підняв віковий поріг героїнь до 20 років, що дало можливість запустити фільм у виробництво.[4]

При зніманні сцени, коли орел падає на сліпого, Ардженто використав принцип зйомки під назвою «бомбометання». Сцена знімалася в Монако. Для цього була виготовлена сталева підвісна канатна дорога, по якій камера опускалася і піднімалася кілька разів[5]. А під час зйомок сцен з черв'яками на загальних планах був використаний рис, проте на великих планах застосовувалися справжні живі черв'яки.

Існує твердження, що для того, аби досягти потрібної колірної гамми фільму, було прийнято рішення знімати на плівку технологічного процесу компанії Technicolor під назвою Technovision, який дозволив досягти нереальних колірних відтінків і насиченості[6]. Проте фільм знімався на звичайну плівку Eastman Color Kodak і друкувався на одній з машин, що залишилися, для обробки плівки Technicolor. Невірне твердження виникло через помилку в документальному фільмі на 3-дисковому DVD-боксі, випущеному на честь 25-річного ювілею фільму[7].

Музика до фільму була записана стереофонічно на чотирьох магнітних доріжках. Вона була записана до зйомок фільму і виконувалася під час зйомок акторської гри[8]. Саме ж знімання відбувалося без запису звуку, а останній після закінчення роботи над зйомками спеціально дублювався.

У 2018 році режисер Лука Гуаданьїно постави нову інтерпретацію фільму Даріо Ардженто з однойменною назвою. Фільм брав участь в конкурсній програмі 75-го Венеційського міжнародного кінофестивалю, де 1 вересня 2018 року відбулася його світова прем'єра.[9][10]

• Allmer, Patricia; Huxley, David; Brick, Emily (2012). European Nightmares: Horror Cinema in Europe Since the 1945. Columbia University Press. ISBN 978-0-231-85008-7.
• Bondanella, Peter (2009). A History of Italian Cinema. A&C Black. ISBN 978-1-441-16069-0.
• Cooper, L. Andrew (2012). Dario Argento. University of Illinois Press. ISBN 978-0-252-09438-5.
• Curti, Roberto (2017). 1977: Suspiria. Italian Gothic Horror Films, 1970-1979. McFarland. ISBN 978-1-476-66469-9.
• McDonagh, Maitland (2010). Broken Mirrors, Broken Minds: The Dark Dreams of Dario Argento. University of Minnesota Press. ISBN 978-1-452-91537-1.
• Muir, John Kenneth (2007). Horror Films of the 1970s II. McFarland. ISBN 978-0-786-43104-5.

• Суспірія на сайті IMDb (англ.) (станом на 20.09.2018)
• Суспірія на сайті KinoFilms.ua