Сухий (Хустський район)
Сухи́й — село в Україні, в Закарпатській області, Міжгірській селищній громаді.
| село Сухий | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Закарпатська область |
| Район/міськрада | Хустський район |
| Громада | Міжгірська селищна громада |
| Облікова картка | картка |
| Основні дані | |
| Засноване | 1400 |
| Населення | 395 |
| Площа | 4.23 км² |
| Густота населення | 5.310 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 90032 |
| Телефонний код | +380 3146 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°34′56″ пн. ш. 23°25′32″ сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
255 м |
| Відстань до обласного центру |
145 км |
| Відстань до районного центру |
11 км |
| Відстань до залізничної станції |
29 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 90032, Закарпатська обл., Міжгірський р-н, с.Репинне,139 |
| Карта | |
  Сухий | |
 Сухий | |
| Мапа | |
| |
Згадка у 1864- Szuchaj, інші згадки: 1892-Szuha, 1898-Szucha, 1907-та 1913-, 1918- Szárazpatak, 1944-Szuhi, Сухій, 1983-Сухий, Сухoй.
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 457 осіб, з яких 209 чоловіків та 248 жінок.[1]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 395 осіб.[2] 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову.[3]
Пам'ятки
- Церква св. Петра і Павла. XVIII ст. У Сухому, як і в сусідніх селах Репинному, Ділу, Тюшці, стоїть дерев’яна церква з готичним завершенням. Церква в Сухому – ровесниця репинської церкви, тобто походить з XVIII ст., хоч місцеві жителі небезпідставно твердять, що споруда старша за репинську. У 1801 р. згадують церкву, добре забезпечену церковними речами, що вміщала 120 вірників. Церква тридільна, тризрубна, під двосхилим дахом, над бабинцем – вежа під восьмигранним шатром, що завершується шпилем. Вище опасання та під шатром вежі влаштовано аркади голосниць. На головному фасаді – вісім різьблених стовпчиків, тепер схованих за дерев’яною галереєю з вікнами. Світичі до церкви виготовив Д. Фічоряк. Біля церкви – традиційна для Міжгір-щини дерев’яна двоярусна дзвіниця під восьмигранним шатровим верхом, а в ній – чотири дзвони, три з яких відлив Ф. Егрі. Два дзвони виготовлено в 1923 р., на дзвоні 1925 р. написано прізвища фундаторів – Івана Ґилбича та Івана Бряника, а четвертий відлито фірмою “Акорд”. У 1991 р. церкву повернуто греко-католикам. Юрій Бряник з Репинного повідомив легенду про церкву в Сухому, розказану його дідом. Колись у селі була невелика каплиця, в якій служилося лише на Різдво та Великдень, а згодом селяни вирішили побудувати дерев’яну церкву. Священик запропонував місце на ділянці дідуся Гончара, який мав трьох синів. Дід погодився, і люди взялися до роботи. Незабаром вивели з колод стіни, але на ранок стіни були зруйновані. З’ясувалося, що сини Гончара пошкодували землі і захотіли перешкодити будівництву. Розгніваний люд вимагав, щоб священик прочитав “чорну” молитву і той скорився громаді. Відтоді братів та їх нащадків супроводжували нещастя. Отак стається, коли людина міряється силою з Всевишнім. Церкву спорудили на місці каплиці, але, очевидно, не в XVI ст., як сказано в легенді, а пізніше.
Примітки
- Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 8 листопада 2019.
- Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 8 листопада 2019.
- Розподіл населення за рідною мовою, Закарпатська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 8 листопада 2019.
Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.