Сухотін Сергій Михайлович

Сергій Михайлович Сухотін (рос. Сергей Михайлович Сухотин; 18 лютого 1887 року, Кочети, Залегощенський район, Орловська область — 4 червня 1926 року, Орлі) гвардійський поручик, учасник вбивства Г. Ю. Распутіна, перший комендант Ясної Поляни[1].

Сухотін Сергій Михайлович
рос. Сергей Михайлович Сухотин
Народився 18 лютого 1887(1887-02-18)
Кочетиd, Novosil Uyezdd, Тульська губернія, Російська імперія
Помер 4 червня 1926(1926-06-04) (39 років)
Орлі
Країна  Російська імперія
 СРСР
Військове звання офіцер
Рід Q4447438?
Батько Mikhail Sukhotind
Мати Mariya Bode-Kolychyovad
У шлюбі з Sofya Yesenina-Tolstayad
Нагороди

Біографія

У 19011906 роках навчався в Морському кадетському корпусі.

У 19061911 роках навчався на соціально-економічному відділенні Лозанського університету в Швейцарії.

В 1911—1912 роках в статусі однорічника проходив військову підготовку в Лейб-гвардії 4-му стрілецькому Імператорського прізвища полку. У 1912 році — прапорщик запасу.

На початку Першої світової війни вступив на службу в Лейб-гвардії 1-шу стрілецьку Його Величності полк. У 1915 році — командир сьомої роти Лейб-гвардії 1-го Стрілецького Його Величності полку, що входив до складу Гвардійського корпусу генерала В. М. Безобразова. У 1915 році під час важких позиційних боїв на Північному фронті був важко поранений і контужений.

За бойові заслуги нагороджений орденами Св. Анни IV ступеня і Св. Володимира IV ступеня.

Після поранення проходив лікування в Петрограді у військовому госпіталі княгині З. М. Юсупової.

У травні 1916 року одружився на І. А. Горяїновій (Енері) — давній знайомій із Ясної Поляни, відомій піаністці, учениці композитора О. К. Глазунова.

У лютому 1916 року евакуйований з фронту. Переведений у резерв чинів Головного управління Генерального штабу.

Із червня 1917 року до квітня 1918 року служив у Головному управлінні по закордонному постачання Військового міністерства.

Із кінця квітня до червня 1918 року — завідувач Відділом закордонних металів у Головному управлінні з постачання металами (РАСМЕКО) при ВРНГ.

У листопаді 1918 року разом зі своїм другом князем О. С. Чагадаєвим — секретарем РАСМЕКО — звинуватили у спекуляції та хабарництві за контрреволюційній «Справі відповідальних співробітників РАСМЕКО»[2]. На засіданні Ревтрибуналу при ВЦВК був засуджений до розстрілу, який незабаром замінили на безстрокове тюремне ув'язнення.

За день до вироку Ірина Енері заочно розлучилася з чоловіком і, кинувши дочку, емігрувала до Франції.

С. М. Сухотин і О. С. Чагадаєв відбували покарання в Таганської в'язниці, де, з дозволу начальства організували Великоросійський оркестр народних інструментів. 16 лютого 1921 року в складі оркестру були переведені на примусові роботи без утримання під вартою[3]

Після звільнення С. М. Сухотін допомагав Толстим в організації музею «Ясна Поляна».

Із 9 червня 1921 року комендант Ясної Поляни.

19 жовтня 1921 року одружився з внучкою Л. М. Толстого С. А. Толстій.

У січні 1922 року переніс інсульт. Турботу і догляд за ним взяли на себе мачуха Т. Л. Сухотіна-Толстая та теща О. К. Толстая.

У 1925 році за сприяння В Ф. Булгакова та численних друзів і знайомих був відправлений на лікування до Франції. Турботу за доглядом Сухотіна взяв на себе Ф. Ф. Юсупов.

С. А. Толстая заочно розлучилася з чоловіком відразу після його від'їзду та знову вийшла заміж — за поета Сергія Єсеніна.

Після декількох інсультів помер 4 червня 1926 року в лікарні Орлі — одному з передмість Парижа.

Участь у вбивстві Г. Распутіна

У ніч із 16 на 17 грудня 1916 року (30 грудня за новим стилем) С. М. Сухотін на запрошення давнього друга князя Ф. Ф. Юсупова взяв участь у вбивстві «старця» Г. Ю. Распутіна, яке сталося в підвалі палацу Юсупових на Мойці. Пізніше до змови приєдналися великий князь Дмитро Павлович, В. М. Пуришкевич і С. С. Лазоверт. У слідчих матеріалах його прізвище відсутнє.

Вперше в історії змови він був згаданий як «поручик С.» у витягах із Щоденника В. М. Пуришкевича «Смерть Распутіна», виданих у Києві в 1918 році[4]. Повністю його прізвище було названо лише в мемуарах князя Ф. Ф. Юсупова «Кінець Распутіна», виданих у Парижі в 1927 році[5].

У мемуарах друга князя О. С. Чагадаєва — князя П. П. Ішеєва — «Осколки минулого», виданих у Нью-Йорку в 1959 році, С. М. Сухотін був названий вбивцею Распутіна.

Родина

Батьки
Батько: Михайло Сергійович Сухотін (1850—1914) — депутат I Державної думи від Тульської губернії, ліберальний мислитель, зять Л. М. Толстого.
Мати: Марія Михайлівна Сухотіна, уроджена Боде-Количева (1856—1897), фрейліна імператриці Марії Олександрівни.

Із 1899 року пасинок Тетяни Львівни Сухотіної-Толстої, дочки Л. М. Толстого.

Примітки

  1. Свидзинская М.С. Кто Вы, "поручик С."? Историческая биография убийцы Распутина. — М : БИБЛИО-ГЛОБУС, 2016. — 379 с. — ISBN 9785906830562.
  2. Свидзинская М.С. "Дело РАСМЕКО": Из истории нравов российского чиновничества и борьбы с "выжиманием взяток" (1918 г.) // Новый исторический вестник.  2011. № 30(4). С. 28 - 46.
  3. Свидзинская М.С. Великорусский оркестр заключенных Таганской тюрьмы (1919 - 1921 гг.). — Новый исторический вестник, 2009. № 22(4). С. 78 - 85.
  4. Пуришкевич В.М. Дневник Владимира Пуришкевича: Смерть Распутина. — Киев, 1918.
  5. Юсупов Ф.Ф., князь. Конец Распутина: Воспоминания. — Париж, 1927.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.