Східна Карелія

Східна Карелія (іноді Російська Карелія) — частина Карелії, яка після укладення Столбовського миру в 1617 році залишилась належати Росії і православній церкві. Інша, західна частина Карелії, залишилася належати Швеції і лютеранській церкві Швеції, та називалася Шведською Карелією, а після 1808 року — фінської Карелією. Зараз Східна Карелія становить центральну частину Республіки Карелія.

Східна Карелія (жовта) і Західна Карелія з межами 1939 і 1940/1947 років.

Територія регіону обмежується на півдні річкою Свір, а на сході Онезьке озеро (без Заонежського півострова), Вигозером і Білим морем.

Східна Карелія історично поділяється на:

• Біломорську Карелію, яка заселена вихідцями з Північної та Пріладожської Карелії, що говорять, як і тверські карели, діалектом, який називається власне карельським;
• Олонецьку Карелію, де поширений ліввіківський діалект;
• Онезька Карелія, де поширений людиківський діалект, проміжний між карельським і ліввіківським діалектами.

Ліввіків більш ніж половина з-поміж східних карелів, біломорців — близько третини, людиків — трохи більше однієї десятої.