Свір

Свір
Береги річки Свір
61°00′32″ пн. ш. 35°29′30″ сх. д.
Витік Онезьке озеро
• координати 61°00′32″ пн. ш. 35°29′30″ сх. д.
• висота, м 32 м
Гирло Ладозьке озеро
• координати 60°30′33″ пн. ш. 32°47′55″ сх. д.
Басейн 84 400 км²
Країни:  Росія
Регіон Ленінградська область
Довжина 224 км
Площа басейну: 84 400 км²
Середньорічний стік 790 м³/с
Притоки: Oyatd, Pashad, Vazhinkad, Каномка, Kislaya Oyatd, Kuzrad, Mandrogad, Meldusad, Mungalad, Negezhmad, Pidmad, Pograd, Sarad, Svyatukhad, Segezhad, Toybad, Uslankad, Shakshozerkad, Shamokshad, Shotkusad, Yandebad, Yanegad, Svyatukhad, Ludankad і Tenzeyad
Водойми в руслі Ладозьке озеро і Онезьке озеро
Ідентифікатори і посилання
код ДВР Росії 01040100712102000011922
GeoNames 485581
 Медіафайли у Вікісховищі

Свір (рос. Свирь, фін. Syväri, ест. Sviri) — річка на північному сході Ленінградської області, Росія. Вона витікає з Онезького озера і впадає в Ладозьке озеро, з'єднуючи тим самим два найбільших озера Європи.

Походження назви

Є припущення. що назва річки має північногерманське походження (ср. др.-исл. svíri "шея" [1]).

Географічні відомості

Довжина річки 224 км, загальне падіння 23 м, з них 13 м припадає на порожисту ділянку верхньої течії. Площа водозбору 84 400 км². У верхній і нижній течії Свір прорізає широкі приозерні ділянки, в середньому — смугу горбистого рельєфу і тече тут у вузькій і глибокій долині. Ширина річки в верхів'ях близько 700 м, в нижній течії кілька звужується, тільки-но має розширення до 10 ÷ 12 км в Івінському розливі. Глибина русла змінюється від 3,5 до 11 м, переважають глибини 5-7 м. Швидкість течії змінюється від 0,5 до 10,6 км/год. Рівень води в Свирі протягом року коливається мало внаслідок регулюючого впливу Онезького озера і гребель гідроелектростанцій. Замерзає річка в період з середини листопада до початку грудня, розкривається в середині — наприкінці квітня. Середня витрата води 610 м³/сек.

Річка тече в низинах, які в минулому були зайняті льодовиковими водоймами. Узбережжя Свірі здебільшого є заросла лісом горбиста місцевість. У середній течії Свірі існували пороги, але після побудови на річці каскаду електростанцій, греблі підняли рівень води, затопивши пороги і створивши глибоководний шлях на всьому протязі річки. На річці розташовуються Нижньосвірський (80 км від гирла) і Верхньосвірський (120 км від гирла) гідровузли. Водосховище Верхньосвірської ГЕС сформувало Івінський розлив або Верхньосвірське водосховище площею 183 км².

Історія

До появи річки Свір стік з Онезького озера в Ладогу відбувався південніше - через річки Ошта - Тукша - Оять. Сучасна річка виникла близько 9500 років тому в результаті трансгресії південної частини Онезького озера, викликаної ізостатичним підняттям північної частини озерної улоговини. У міру врізання русла річки рівень Онезького озера впав з позначки 75 метрів над рівнем моря до сучасних 33[2]

Господарське використання

Річка є частиною Волго-Балтійського водного шляху і що передувала йому Маріїнської водної системи. На річці розташовано дві гідроелектростанції: Нижньо- і Верхньосвірську ГЕС.

Річка прямує вздовж Александро-Свірського монастиря, який використовувався як Свірлаг (один з таборів мережі ГУЛАГу). Вздовж річки відбувались важкі бої за часів війни-продовження (1941–1944).

На правому березі, у гирлі річки Свір, розташовано Нижньосвірський заповідник..

Головні притоки
  • Оять
  • Паша

Головні міста

Див. також

Примітки
  1. Північногерманська топоніміка у Білорусі і Західній Росії
  2. http://earth.spbu.ru/ ↑ Севастьянов Д.В., Субетто Д.А., Сикацкая Е.Д., Степочкина О.Е. Особенности эволюции озерно-речной сети в бассейне Ладожского озера в голоцене // Вестник Санкт-Петербургского университета. Сер. 7. Геология. География. : Журнал. — СПб., 2001. — Вып. 1. — № 7. — С. 88-100. — ISSN 1029-7456.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.