Сібонеї

Сібонеї, Ciboney — народ, що заселяв у доколумбову епоху Великі Антильські острови Карибського моря.

Сібонеї населяли регіон Куби на захід від таїно.

Жили на захід від таїно і ворогували з ними, але говорили спорідненою мовою.

Раніше історики часто плутали сібонеїв з гуанахатабе ― племенами крайнього заходу Антильських островів, які відрізнялися від таїно і сібонеїв своєю культурою. Походження останніх не встановлено, хоча можливо, що вони відносилися до хвилі мігрантів з території сучасних Колумбії та Венесуели, які розмовляли аравакськими мовами. Не можна відкидати вплив центральноамериканських культур.[1]

Історія

На момент іспанської колонізації сібонеї були найбільш густонаселеною групою на Кубі. Вони населяли центральну частину острова, між західною провінцією Пінар-дель-Ріо та східною провінцією Ор'єнте.[2] Бартоломе де лас Касас, який жив серед сібонеїв на початку 16 століття, розповів, що їхній діалект і культура були подібні до лукаянів (одне з племен араваків) сучасних Багамських островів.[3] Таким чином, вчені класифікують сібонеїв як західну групу таїно, асоціюючи їх з народами Багамських островів, Ямайки та найзахіднішої Еспаньйоли, одночасно відрізняючи їх від класичних таїно на сході Куби, більшої частини Еспаньйоли та Пуерто-Рико.[4] Окрім класичних таїно на сході Куби, сібонеї поділяли острів із гуанахатабеями, архаїчним народом, що населяє західну провінцію Пінар-дель-Ріо.[5] Сібонеї говорили на діалекті мови таїно, умовно відомої як таїно сібонеїв; вони взаємозрозумілі, хоча між ними є відмінні риси.[6]

Сібонеї були домінуючим населенням Куби приблизно до 1450 року.[7] Лас Касас стверджує, що на відміну від високоорганізованих класичних таїно на сході, у сібонеїв не було інтегрованих вождівств та ширшої політичної структури.[8] У середині 15 століття класичні таїно з Еспаньйоли почали мігрувати на схід Куби. Ці кубинські таїно створили вождівства, зосереджені в провінції Ор'єнте, хоча вони заснували й поселення на заході, наприклад в провінції Гавана.[7] Однак, кубинські таїно так і не створили загальноострівної політичної структури, яка існувала в Еспаньйолі та Пуерто-Рико.[8] Зростання міграції класичних таїно з Еспаньйоли на Кубу було зумовлено бажанням уникнути іспанського вторгнення. Вождь еспаньйольських таїно Атуей втік на Кубу з більшістю свого народу; він залишався там, доки іспанці не захопили його і не стратили.[3] Після іспанського завоювання Куби в 1511 році під керівництвом Дієго Веласкеса де Куельяра, населення всіх корінних груп стрімко скорочувалось, доки до кінця століття вони не зникли як окремі групи.[9]

Плутанина з гуанахатабеями

У 20 столітті неправильне прочитання історичних записів змусило вчених сплутати сібонеїв як з сусідньою групою, гуанахатабеями, так і з архаїчним населенням Карибського басейну. Лас Касас згадував і про сібонеїв, і про гуанахатабеїв, але він розумів, що вони відрізняються: гуанахатабеї були примітивним суспільством мисливців-збирачів на заході Куби, і вони говорили окремою мовою, відмінною від таїно. Плутанина джерел змусила археологів використовувати термін «сібонеї» для акерамічних археологічних пам'яток, знайдених на різних карибських островах. Оскільки багато з них були знайдені на колишній території гуанахатабеїв, цей термін став асоціюватися з історичними (не таїно) гуанахатабеями.[10][11] Вчені визнали помилку у 1980-х роках і відновили назву «сібонеї» для західного народу таїно на Кубі.[12]

Список літератури

Примітки
  1. Mitochondrial DNA from pre-Columbian Ciboneys from Cuba and the prehistoric colonization of the Caribbean — Lalueza-Fox — 2003 — American Journal of Physical Anthropology — Wi[недоступне посилання з травня 2019]
  2. Granberry and Vescelius, p. 20, 23.
  3. Granberry and Vescelius, p. 20.
  4. Granberry and Vescelius, p. 9, 21.
  5. Granberry and Vescelius, pp. 18–19.
  6. Granberry and Vescelius, p. 21.
  7. Granberry and Vescelius, pp. 20–21.
  8. Granberry and Vescelius, p. 9.
  9. Saunders, p. xvii.
  10. Saunders, pp. 122–123.
  11. Rouse, pp. 20–21.
  12. Granberry and Vescelius, pp. 22–23.

Література
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.