Сіверськ
Сі́верськ (до 1974 — Яма) — місто на півночі Донецької області. Підпорядковане Сіверській міській раді.
| Сіверськ | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||
 Залізнична станція у Сіверську | |||||||||
| Основні дані | |||||||||
| Країна |  Україна | ||||||||
| Область | Донецька область | ||||||||
| Район | Бахмутський район | ||||||||
| Громада | Сіверська міська громада | ||||||||
| Засноване | 1913 | ||||||||
| Статус міста | з 1961 року | ||||||||
| Населення | ▼ 11 645 (01.01.2017)[1] | ||||||||
| Площа | 12.5 км² | ||||||||
| Густота населення | 931.6 осіб/км² | ||||||||
| Поштові індекси | 84522-84524 | ||||||||
| Телефонний код | +380-6274 | ||||||||
| Координати | 48°51′47″ пн. ш. 38°05′50″ сх. д. | ||||||||
| Висота над рівнем моря | 72 м | ||||||||
| Водойма | р. Бахмутка, Суха Плітка, Кам'янка | ||||||||
| Відстань | |||||||||
| Найближча залізнична станція | Сіверськ | ||||||||
| До обл./респ. центру | |||||||||
| - фізична | 99 км | ||||||||
| - залізницею | 124 км | ||||||||
| - автошляхами | 120 км | ||||||||
| До Києва | |||||||||
| - фізична | 570 км | ||||||||
| - залізницею | 754 км | ||||||||
| - автошляхами | 674 км | ||||||||
| Міська влада | |||||||||
| Адреса | 84522, Донецька обл., Бахмутський р-н, м. Сіверськ, вул. Центральна, 8 | ||||||||
| Вебсторінка | Сіверська міськрада | ||||||||
| Міський голова | Черняєв Андрій Олександрович | ||||||||
|
| |||||||||
Населення
- 2001 рік — 14,393 мешканців;
- 2004 рік — 13,700 мешканців;
- 2009 рік — 12,700 мешканців;
- 2012 рік — 12,252 мешканців.[2]
- 2013 рік — 12,145 мешканців.[2]
- 2014 рік — 12,036 мешканців.[2]
За даними перепису 2001 року населення міста становило 14393 особи, із них 76,7 % зазначили рідною мовою українську, 22,59 % — російську, 0,25 % — білоруську, 0,04 % — молдовську, 0,03 % — вірменську, 0,01 % — гагаузьку та грецьку мови[3].
Археологія
На території теперішнього Сіверська люди жили з найдавніших часів. Тут виявлені майстерні обробки кременю епохи неоліту (VII—III тис. до н. е.).
Розкопано 8 курганів, поселення епохи міді та бронзи (ІІІ—І тис. до н. е.).
На території цього краю перехрещувалися різні культури. Тут мешкали готи, гуни, авари, алани, болгари, хозари.
До новітнього періоду стояли половецькі статуї — «кам'яні баби».
У VIII — X століттях з'являються слов'яни. Всі вони залишили після себе археологічні пам'ятки.
Історія
З 1571 р., ближче до гирла р. Бахмут, для забезпечення охорони південних кордонів Московського царства від кримсько-татарських нападів стояла Бахмутська сторожа.
Чорногорівка
Перші зимівники запорізьких козаків на річки Бахмут з'являються в кінці ХVІ — початку ХVІІ століть. У Шовковому Ярі (мікрорайон Чорногорівка) теж зимували козаки. Тут у 1851 році утворено село Чорногорівка (мікрорайон міста).
Старий Млин
На правому боці річки Бахмут і її притоки річки Яма козаки заснували поселення Старий Млин, яке в 1768 р. увійшло до рангової дачі генерала Радивона Депрерадовича. Старий Млин здобуло назву Радивонівка (мікрорайон міста). За даними 1859 року тут існувало поселення Старий Млин, (Родіонівка), панське село, над Бахмуткою, 15 господ, 503 осіб.[4]
Ямське
У 1859 р. на правобережжі річки Кам'янка — селище Марченко (мікрорайон Ямський).
У 1881 р. почала працювати Кам'янська державна зрошувальна дільниця з агрошколою (пізніше сільськогосподарський технікум).
З побудовою залізниці (1908—1911 рр.) і доломітного заводу (1909—1913 рр.) виникає селище Яма, яке по 1959 рік — адміністративний центр Ямського району. В 1961 р. селище отримало статус міста. 2 серпня 1973 року місто Яма було перейменоване на місто Сіверськ і підпорядковане Сіверській міській раді (до цього місто було підпорядковане Лиманській міській раді).
Російсько-українська війна з 2014 року
12 липня 2014 року, під час війни на сході України місто було зачищене від сил проросійських збройних формувань.
Промисловість
На території міста розміщено 85 підприємств, організацій і закладів. Промисловий потенціал міста представлений підприємствами, найбільші з них ТОВ «Сіверський доломіт», ДП «Ізосєв-1», залізнична станція, ВАТ «Сіверське хлібоприймальне підприємство», цегляний завод ЗАТ «Будіндустрія», хлібокомбінат.
Культурні та освітні заклади
В місті працює музей Володимира Сосюри. Працюють загальноосвітні школи, професійний ліцей, дошкільні заклади, Центр культури, бібліотеки, школа естетичного виховання, Центр дитячої та юнацької творчості, лікарня, спортивно-оздоровчий комплекс. Також у місті видається газета «Сіверські вісті» (до 1994 р. — «Ленінський шлях», «Доломітник»).
Постаті
- Бездвірний Анатолій Андрійович (1922—1952) — Герой Радянського Союзу.
- Нещотний Геннадій Никанорович — бандурист, народний артист України.
Світлини міста
Стела при в'їзді до міста
Один із небагатьох пішохідних мостів у Сіверську
Типова вулиця міста Сіверська у 70-80 рр.
Вид на Сіверськ із крейдяної гори
Типовий город вздовж р. Бахмутки у Сіверську
Річка Бахмутка у Сіверську
Доломітний завод у Сіверську
Доломітний завод у Сіверську
Трактор «Універсал»
Панорама пшеничного поля біля Сіверська
Світлина крейдяної гори біля Сіверська
Дамба на річці Бахмутка у Сіверську-4.jpg.webp)
Примітки
- Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
- Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України на 1 січня 2014 року» . — Київ, Державна служба статистики України, 2014. — 112с.
- Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua
- Списки населенных мест Российской империи, составленные и издаваемые Центральным статистическим комитетом Министерства внутренних дел (По сведениям 1859 года). 42 выпуска - Санкт-Петербург.: издание Центрального статистического комитета Министерства внутренних дел, 1861-1885.
- Обрані на посаду міського голови у містах районного значення. Сіверськ. Архів оригіналу за 1 вересня 2016. Процитовано 7 грудня 2015.
- Сіверська міська громада - Донецька область, Бахмутський район. gromada.info (ua). Процитовано 2 січня 2018.
- Голова. siverska-gromada.gov.ua (ua). Процитовано 2 січня 2018.
Література
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
- Василь Пірко Заселення Степової України в XVI—XVIII ст. // Донецьк: Укр. центр, 1998. — 124 с.
- Петро Лаврів. Моя земля — земля моїх батьків. Донецьк, Український культурологічний центр, Донецьк: Донецьке обласне Товариство української мови ім. Т. Г. Шевченка, РВП «Лебідь». 1995. 64 с. Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.
- Пірко В. О. Заселення Донеччини у XVI—XVIII ст. (короткий історичний нарис і уривки з джерел) / Український культурологічний центр. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2003. — 180 с.
- Петро Лаврів. Історія південно-східної України. Львів. «Слово», 1992. 152с. ISBN 5-8326-0011-8
- Алфьоров М. А. Урбанізаційні процеси в Україні в 1945—1991 рр: Монографія/ М. А. Алфьоров — Донецьк: Донецьке відділення НТШ ім. Шевченка, ТОВ «Східний видавничий дім» 2012. — 552 с.
- Алфьоров М. А. Міграційні процеси та їх вплив на соціально-економічний розвиток Донбасу (1939—1959 рр.): монографія / М. А. Алфьоров; Укр. культурол. центр, Донец. від-ня Наук. т-ва ім. Шевченка. — Донецьк, 2008. — 192 c.