Сігрід Унсет

Сігрід Унсет
Sigrid Undset
Народилася 20 травня 1882(1882-05-20)
Калундборг, Данія
Померла 10 червня 1949(1949-06-10) (67 років)
Ліллегаммер, Норвегія
Громадянство Норвегія
Діяльність прозаїк
Сфера роботи агіографія
Alma mater Fru Ragna Nielsens skoled[1]
Мова творів норвезька
Роки активності 19071949
Жанр історичний роман
Magnum opus Kristin Lavransdatterd, Jennyd і East of the sun and west of the moond
Членство Королівське норвезьке товариство наук та літературиd і Американське географічне товариство
Конфесія католицтво
Батько Ingvald Undsetd
Мати Charlotte Undsetd
У шлюбі з Anders Castus Svarstadd[2]
Премії Нобелівська премія з літератури (1928)

 Сігрід Унсет у Вікісховищі
 Висловлювання у Вікіцитатах

Сігрід Унсет (норв. Sigrid Undset; 20 травня 1882, Калундборг, Данія 10 червня 1949, Ліллегаммер, Норвегія) — норвезька письменниця, лауреат Нобелівської премії 1928 року за «провідний для неї могутній опис життя Півночі в Середні віки».

Біографія

Сігрід народилася в данському місті Калундборзі, її мати була данкою, а батько — норвежцем, знаменитим археологом. Він помер, коли Сігрід було лише 11 років. Вона змушена була залишити школу і влаштуватися на роботу в Осло, в комерційну «компанію електрики». Немилій роботі дівчина змушена була віддати цілих десять років своєї юності, аж до того моменту, коли вона опублікувала свої перші книги: «Фру Марта Еулі» (1907 рік) і через рік — «Щасливий вік»[3]. Унсет вирішує повністю посвятити себе літературі. Земна любов, життя жінки, сім'я — ось перші теми, які згодом проходитимуть через всю її творчість[4].

Під час однієї з поїздок до Риму Сігрід познайомилася з художником Андрієм Сварстадом, за якого вийшла заміж в 1912 році. Але з ним вона прожила недовго: в 1919-му вона залишила чоловіка, будучи вже матір'ю трьох дітей.

У 1912 році з-під пера Унсет виходить збірка «Знедолені», а в період з 20-го по 22-й рік вона досягає вершини своєї творчості — пише трилогію «Крістін, дочка Лавранса» («Вінець», «Хазяйка», «Хрест»)[5]. Від древніх нордичних саг — до сучасності, з незмінною ідеєю глибокого і вимогливого внутрішнього життя, захисту жіночого характеру і релігійного сприйняття життя.

В період, коли Унсет додає своїм найбільшим творам риси геніальних духовних творів, свою релігійність вона переносить на сторінки книг, перетворюючи її в істину про освячення душі, підкореної Богом. Хоча вона і надихається жанром саги — адже вона «виросла» на сагах північного Середньовіччя, — як по структурі, так і по стилю і змісту, її твори пронизані невичерпним символічним диханням, словами, що відображають всю багатоскладовість сенсу життя людини у вічності.

Епічний ритм і блиск життя; вікінги і легенди, науково-історичні дослідження і язичницькі традиції скандінавських народів: ось рівні і перспективи, які зустрілися в ній і в її культурі з християнським вченням, розкривши живу і діяльну силу духа, але також і якнайглибшу громадянську і соціальну свідомість. Це було не розривом, але сповненням.

У 1928 році Сігрід Унсет отримала Нобелівську літературну премію[3]. Мотивування нагороди закінчується такими словами: «Сігрід Унсет отримує її в самому розквіті свого генія: винагорода вручається поетові, творчість якого може мати своє коріння лише в воістину великому і надзвичайно зібраному дусі». Нобелівську премію авторка витратила на письменницькі стипендії, а решту грошей і золоту медаль передала Фінляндії під час Зимової війни 1939 року[3].

Аж до початку Другої світової війни життя Унсет було насиченим, але безтурботним. Вона писала історичні романи, романи про сучасність, публікувала збірки есе, автобіографію і мемуари.

Війна приводить її в замішання. Коли в квітні 1940-го Норвегія — ще з 30-х рр. ярий противник Гітлера — була окупована німцями, Сігрід Унсет була змушена жити у вигнанні — спочатку в Швеції, потім в Америці. На війні вона втратила сина, а від хвороби померла дочка. Після повернення до Норвегії в 1945 році Сігрід Унсет прожила ще чотири роки, не написавши жодного слова.

Джерела

Див. також

  • 9919 Унсет — астероїд, названий на честь письменниці[6].

Примітки

  1. https://nbl.snl.no/Sigrid_Undset
  2. Norsk biografisk leksikonKunnskapsforlaget.
  3. Ніч на Венері, 2020, с. 195.
  4. http://www.christusimperat.org/uk/node/19234 Milites Christi Imperatoris
  5. Ніч на Венері, 2020, с. 196.
  6. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Посилання

  • Унсет Сігрід // Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2006. Л  Я. — С. 648. — ISBN 966-692-744-6.
  • Унсет // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. К. : Тека, 2006.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.