Сідні Вудерсон

Народився у Кембервеллі, що входить до складу Великого Лондона. Закінчив школу Саттон Веленс у графстві Кент. Почав займатися бігом зі шкільного віку. Вже у 18 років пробіг 1 милю швидше 4 хвилин 30 секунд.

У 1934 році взяв участь у Іграх Британської імперії і виборов срібну медаль на дистанції 1 миля. Також, починаючи з 1934 року він п'ять років поспіль ставав чемпіоном Великої Британії на цій дистанцїі.

Перед Олімпійськими іграми 1936 року Вудерсон отримав травму коліна, проте приховав цей факт від адміністраторів британської збірної[2]. Він вийшов на старт забігу на 1500 метрів, але фінішувати не зміг.

Вилікувавши травму, він ще покращив свої результати і в 1937 на стадіоні у Мотспур-Парк встановив світовий рекорд у бігу на 1 милю — 4.06,4. У забігу Відерсону на перших двох колах допомагав пейсмейкер, а також брали участь інші учасники. В результаті на останньому колі Вудерсон настільки випередив решту, що вони стали перешкодою для встановлення світового рекорду. Йому довелося обходити їх зовнішім радіусом[2].

Крім цього, у 1938 році він встановив світові рекорди у бігу на 800 метрів (1.48,4) і 880 ярдів (1.49,2). Також став чемпіоном Європи у бігу на 1500 метрів на чемпіонаті, що проходив у Парижі.

Поза біговою кар'єрою, він працював соліситором у Лондоні. Саме через роботу він не зміг взяти участь у Іграх Британської імперії 1938 року, оскільки мусив здавати іспити з права.

Під час Другої світової війни служив у саперно-будівельних та інженерних військах, оскільки був непридатних до військової служби через поганий зір.

По закінченні війни він двічі змагався з найшвидшими на той час бігунами на середні дистанції — Гундером Геґґом і Арне Андерссоном з Швеції. Вудерсон належно не тренувався починаючи з 1939 року, крім того, за шість місяців до цього страждав від рематичної гарячки. Водночас, шведські спортсмени мали можливість тренуватися під час війни і саме Геґґ побив рекорд на 1 милю, встановлений 1937 року Вудерсоном. Все ж в обох гонках, котрі відбувалися в Лондоні на стадіоні Вайт Сіті та у Гетеборзі, він рівних змагався з Андерссоном і програв йому лише декілька метрів на фініші. У другому з цих забігів Сідні показав свій найкращий час на дистанції 1 миля — 4.04,2. На змаганні в Лондоні як глядач був присутній 16-річний Роджер Банністер, який пізніше називав Вудерсона своїм «спортивним героєм» і згадував, що саме біг Сідні того дня надихнув його рішення серйозно зайнятися бігом на 1 милю[2].

На чемпіонаті Європи 1946 року здобув золоту медаль у бігу на 5000 метрів з результатом 14.08,6. У 1948 році він став чемпіоном Англії з кросу на дистанції 9 миль, такми чином продемонструвавши свою всебічну розвиненість як бігуна.

У 1948 році саме Вудерсон мав урочисто принести олімпійський факел на стадіон Вемблі під час церемонії відкриття Олімпійських ігор і запалити олімпійський вогонь, але незадовго до церемонії організатори вирішили обрати когось більш «статечного» для цієї ролі.

У 2000 році присвоєно титул кавалера Ордена Британської імперії.

• Сідні Вудерсон — олімпійська статистика на сайті Sports-Reference.com (англ.) (архівна версія)