Чемпіонат Європи з легкої атлетики

Чемпіонат Європи з легкої атлетики — найпрестижніше у європейському легкоатлетичному календарі міжнародне змагання, що проводиться раз на два роки Європейською легкоатлетичною асоціацією.

Чемпіонат Європи з легкої атлетики
European Athletics Championships
Загальна інформація
Статус активний
Тривалість 6 днів
Регулярність раз на два роки
Засновано 1934
Вебсайт посилання
 Чемпіонат у Вікісховищі

Історія

У рейтингу найбільших офіційних міжнарідних змагань з легкої атлетики чемпіонат Європи традиційно посідає третю сходинку, поступаючись за своєю престижністю тільки Олімпійським іграм та чемпіонатам світу.

Історія чемпіонатів Європи почалася в першій половині 30-х років минулого століття, причому почалася з подій майже детектівних. Ще в 1926 угорець Шилард Станкович виступив з ідеєю організації чемпіонатів Європи. Не можна сказати, що ідея ця була дуже оригинальною, адже ще в 1919 відбувся перший чемпіонат Південної Америки. Але він пройшов досить скромно і не викликав великого резонансу. Здавалося б, за аналогією з південноамериканським без особливих проблем можна було провести і чемпіонат європейський. Однак незважаючи на те, що Станкович був дуже авторитетним спортивним діячем, в ІААФ він відав питаннями реєстрації світових рекордів, а це був один з небагатьох напрямків тодішньої діяльності цієї організації, його пропозицію вдалося реалізувати лише 8 років потому. І це при тому, що європейці були лідерами і в світовій легкій атлетиці, і в ІААФ.

На шляху організації чемпіонату Європи, здавалося, нездоланою перешкодою постав один з пунктів Статуту ІААФ, в якому говорилося про те, що Олімпійські ігри є змаганнями всесвітніми і не може бути інших змагань, як би вони не називалися, — чемпіонатамі світу, континентів або якось по-іншому. Президент ІААФ Зігфрід Едстрем, який незмінно очолював її з 1912, та частина членів Ради ІААФ твердо стояли на позиції неухильного дотримання цього пункту Статуту.

Але тут, як то кажуть, не було б щастя, та нещастя допомогло. Свого роду «хрещеним батьком» європейського чемпіонату став відомий фінський стаєр, дев'ятиразовий олімпійський чемпіон і 22-разовий рекордсмен світу Пааво Нурмі. До ІААФ надійшло повідомлення, що Нурми під час своїх виступів в Данцигу, Бреслау, Кенігсберзі та Штутгарті отримував гроші за них і таким чином порушив закон аматорства. Едстрем, будучи активним прихильником боротьби з будь-якими порушеннями принципів аматорства, що згодом зіграло не останню роль у його обранні президентом МОК, зажадав дискваліфікації Нурмі.

Однак далеко не всі члени Ради ІААФ поділяли думку свого президента. І тоді Едстрем запропонував своєрідний компроміс — в обмін на дискваліфікацію Нурмі до Статуту ІААФ будуть внесені зміни, що знімають заборону на проведення континентальних чемпіонатів.

Надалі події розвивалися дуже швидко. Влітку 1932, незадовго до початку Олімпійських ігор у Лос-Анджелесі, Нурмі дискваліфікували, а до Статуту ІААФ були внесені необхідні зміни. 14 січня 1933 у мюнхенскому готелі «Кенігсхофен» пройшла зустріч керівників ІААФ, на якій було прийнято рішення про організацію чемпіонату Європи та був створений спеціальний комітет для його проведення, а у вересні Рада ІААФ офіційно визнала статус цього змагання.

І ось через рік, у вересні 1934, в італійському Турині відбувся перший в історії чемпіонат Європи з легкої атлетики, в якому змагались тільки чоловіки. Наступний чемпіонат складався з двох частин — спочатку в Парижі виступали чоловіки, а у Відні на старт вийшли жінки. Перші вісім чемпіонатів пройшли з чотирирічними інтервалами. Але потім Європейська комісія ІААФ, згодом перетворена в Європейську легкоатлетичну асоціацію, спробувала перевести чемпіонати на дворічний цикл та проводити їх в непарні роки. Однак не відразу, а поступово, через проміжний трирічний інтервал. Ось звідки з'явилися «нетипові» чемпіонати 1969—1974. Але нововведення не «прижилося», і Європейська легкоатлетична асоціація повернулася до чотирирічного циклу своїх чемпіонатів[1].

Втім, дворчіний цикл проведення континентальних чемпіонатів все одно був запроваджений після чемпіонату-2010.

Формат

У змаганнях беруть участь легкоатлети, які представляють національні федерації, що входять до Європейської легкоатлетичної асоціації.

Від однієї країни в кожному індивідуальному виді можуть вийти на старт до 3 спортсменів, які виконали в установлений період відповідний кваліфікаційний норматив.

Країна може заявити по одній команді до естафетної дисципліни[2].

За роки проведення чемпіонатів Європи чоловіча програма змінювалась, а точніше, розширювалася лише двічі — в 1938 до неї був включений біг на 3000 метрів з перешкодами, а в 1946 — спортивна ходьба на 10000 метрів доріжкою, а згодом у 1958 дистанція ходьби була збільшена вдвічі та перенесена на шосе.

Жіноча ж програма зі «скромних» 9 видів на чемпіонаті-1938 зросла до програми, ідентичній чоловічій, в 2018 (коли жінки вперше розіграли нагороди в спортивній ходьбі на 50 кілометрів).

Наразі змагальна програма чемпіонату Європи включає по 24 дисципліни для чоловіків та жінок:

  • бігові види на доріжці стадіону: біг на 100, 200, 400, 800, 1500, 5000, 10000 метрів, 110 метрів з бар'єрами (у чоловіків) та 100 метрів з бар'єрами (у жінок), 400 метрів з бар'єрами, 3000 метрів з перешкодами, естафети 4×100 та 4×400 метрів;
  • шосейні дисципліни: марафонський біг, спортивна ходьба на 20 та 50 кілометрів (у роки проведення Олімпійських ігор чемпіони Європи зі спортивної ходьби не визначаються, а марафонську дистанцію замінює напівмарафон);
  • технічні дисципліни: стрибки у висоту, з жердиною, в довжину та потрійним, штовхання ядра, метання диска, молота та списа;
  • багатоборство: десятиборство (у чоловіків) і семиборство (у жінок)[2].

Чемпіонати

# Рік Місто-господар Дати проведення Арена змагань Кількість дисциплін Країни-учасниці Атлети-учасники Переможець медального заліку
1 1934 Турин 7–9 вересня Муніципальний стадіон Беніто Муссоліні 22 23 226  Німеччина
2 1938 Париж 3–5 вересня Стад Олімпік (чоловіки) 23 23 272  Німеччина
Відень 17–18 вересня Пратерштадіон (жінки) 9 14 80
3 1946 Осло 22–25 серпня Біслетт 33 20 353  Швеція
4 1950 Брюссель 23–27 серпня Ейзель 34 24 454  Велика Британія
5 1954 Берн 25–29 серпня Нойфельд 35 28 686  СРСР
6 1958 Стокгольм 19–24 серпня Олімпійський стадіон 36 26 626  СРСР
7 1962 Белград 12–16 вересня Стадіон Югославської народної армії 36 29 670  СРСР
8 1966 Будапешт 30 серпня-4 вересня Непштадіон 36 30 769  НДР
9 1969 Афіни 16–21 вересня Караїскакіс 38 30 674  НДР
10 1971 Гельсінкі 10–15 серпня Олімпійський стадіон 38 29 857  НДР
11 1974 Рим 2–8 вересня Олімпійський стадіон 39 29 745  НДР
12 1978 Прага 29 серпня-3 вересня Стадіон Евжена Рошицького 40 29 1004  СРСР
13 1982 Афіни (2) 6-12 вересня Олімпійський стадіон 41 29 756  НДР
14 1986 Штутгарт 26 серпня-2 вересня Некарштадіон 43 31 906  СРСР
15 1990 Спліт 26 серпня-2 вересня Полюд 43 33 952  НДР
16 1994 Гельсінкі (2) 7–14 серпня Олімпійський стадіон 44 44 1113  Росія
17 1998 Будапешт (2) 18–23 серпня Непштадіон 44 44 1259  Велика Британія
18 2002 Мюнхен 6–11 серпня Олімпійський стадіон 46 47 1162  Росія
19 2006 Гетеборг 7–13 серпня Уллеві 47 48 1288  Росія
20 2010 Барселона 27 липня-1 серпня Олімпійський стадіон 47 50 1323  Франція
21 2012 Гельсінкі (3) 27 червня-1 липня Олімпійський стадіон 42 50 1230  Німеччина
22 2014 Цюрих 12 серпня-17 серпня Летцигрунд 47 50 1439  Велика Британія
23 2016 Амстердам 6-10 липня Олімпійський стадіон 44 50 1329  Польща
24 2018 Берлін 7-12 серпня Олімпійський стадіон 48 50 1573  Велика Британія
25 2020 Париж 26-30 серпня Шарлеті скасований
26 2022 Мюнхен (2) 15-21 серпня Олімпійський стадіон
27 2024 Рим (2) Олімпійський стадіон
28 2026
29 2028 Хожув Сілезький стадіон

Медальний залік

  • Інформація наведена по чемпіонат-2018 включно.
  • Колишні країни позначені курсивом.
МісцеКраїнаЗолотоСріблоБронзаЗагалом
1 СРСР120110101331
2 Велика Британія1189096304
3 НДР897562226
4 Німеччина758078233
5 Франція696560194
6 Польща545260166
7 Росія505153154
8 Італія424448134
9 Фінляндія332840101
10 Швеція294242113
11 Іспанія28243688
12 ФРН273637100
13 Нідерланди26252273
14 Україна20291867
15 Угорщина18202462
16 Чехословаччина16162759
17 Португалія1612937
18 Норвегія13141744
19 Болгарія12161240
20 Бельгія12131136
21 Білорусь11131034
22 Туреччина118928
23 Греція1171129
24 Швейцарія8121333
25 Румунія7211038
26 Чехія6141030
27 Югославія66315
28 Хорватія61310
29 Данія47314
30 Латвія43310
31 Ірландія36615
32 Естонія36413
33 Ізраїль3115
 Ісландія3115
35 Литва2349
36 Австрія21710
37 Словенія2125
38 Сербія1427
39 Словаччина1416
 Допущені нейтральні атлети1326
40 Азербайджан0224
41 Албанія0101
 Люксембург0101
43 Молдова0011
Загалом (43 збірні)9629689612891

Мультимедалісти

Інформація нижче наведена по чемпіонат Європи-2018 включно відносно спортсменів, які вибороли 6 або більше медалей.

Чоловіки

Атлет Загалом Роки
Крістоф Леметр42282010–2014
Гаральд Шмід51061978-1986
Роджер Блек51061986-1994
Мо Фара51062006-2014
Кевін Борле41162010–2018
Мартін Руні32162010–2018
П'єтро Меннеа32161971-1978
Лінфорд Крісті31261986-1994

Жінки

Атлетка Загалом Роки
Ірена Шевінська514101966-1978
Фанні Бланкерс-Кун51281938–1950
Ренате Штехер44081969-1974
Дафне Схіперс43182012-2018
Марліс Ґер51171978-1986
Міріам Сумаре13372010-2014
Маріта Кох60061978-1986
Гайке Дрехслер51061986-1998
Гріт Броєр51061990-2002
Ірина Привалова32161994-1998
Євгенія Сеченова22261946-1950

Спортсмени з найбільшою кількістю участей

Нижче перелічені спортсмени, які брали участь на 6 або більше чемпіонатах Європи за період включно по чемпіонат Європи-2018.

Чоловіки

Участі Роки Атлет Дисципліни
7 1998-2018 Кеваго Зольтан метання диска
2002–2018 Герд Кантер метання диска
2002–2018 Давід Седерберг метання молота
2002–2018 Хесус Еспанья біг на довгі дистанції
2002–2018 Мар'ян Опря потрійний стрибок
6 1954–1971 Абдон Памич спортивна ходьба
1962–1978 Людвік Данек метання диска
1969–1990 Ненад Стекич стрибки у довжину
1994–2014 Хесус Анхель Гарсія спортивна ходьба
1994–2014 Віргіліюс Алекна метання диска
1998–2014 Двейн Чамберс спринт
1998–2014 Нікола Віццоні метання молота
1998–2014 Сергій Лебідь біг на довгі дистанції
1998–2014 Шимон Зюлковський метання молота
2002–2016 Грегорі Седок бар'єрний біг
2002–2016 Йоган Віссман спринт

Жінки

Участі Роки Атлет Дисципліни
7 2002–2018 Папп Кристина біг на довгі дистанції
6 1969–1986 Гелена Фібінгерова штовхання ядра
1982–2002 Гайке Дрехслер спринт, стрибки у довжину
1986–2010 Фернанда Рібейру біг на довгі дистанції
1990–2010 Фелічія Тиля бар'єрний біг
1998–2016 Меліна Робер-Мішон метання диска
1998–2014 Нурія Фернандес біг на середні дистанції
2002–2016 Берта Кастельс метання молота
2002–2016 Дана Велдякова потрійний стрибок
2002–2016 Мер'я Корпела метання молота
2002–2016 Рут Бейтья стрибки у висоту

Див. також

Примітки

  1. Чемпионат Европы : стаття // Легкая атлетика: Энциклопедия. В 2-х т. : [рос.] / В. Б. Зеличенок, В. Н. Спичков, В. Л. Штейнбах ; общ. ред. В. В. Балахничев. — М : Человек, 2012. — Т. 2. — С. 456-457. — ISBN 978-5-904885-81-6.
  2. European Athletics Championships - Competition Regulations. Європейська легкоатлетична асоціація. Архів оригіналу за 28 листопад 2020. Процитовано 28 листопада 2020.

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.