Чемпіонат Європи з легкої атлетики
Чемпіонат Європи з легкої атлетики — найпрестижніше у європейському легкоатлетичному календарі міжнародне змагання, що проводиться раз на два роки Європейською легкоатлетичною асоціацією.
Чемпіонат Європи з легкої атлетики European Athletics Championships | |
---|---|
Загальна інформація | |
Статус | активний |
Тривалість | 6 днів |
Регулярність | раз на два роки |
Засновано | 1934 |
Вебсайт | посилання |
Чемпіонат у Вікісховищі |
Історія
У рейтингу найбільших офіційних міжнарідних змагань з легкої атлетики чемпіонат Європи традиційно посідає третю сходинку, поступаючись за своєю престижністю тільки Олімпійським іграм та чемпіонатам світу.
Історія чемпіонатів Європи почалася в першій половині 30-х років минулого століття, причому почалася з подій майже детектівних. Ще в 1926 угорець Шилард Станкович виступив з ідеєю організації чемпіонатів Європи. Не можна сказати, що ідея ця була дуже оригинальною, адже ще в 1919 відбувся перший чемпіонат Південної Америки. Але він пройшов досить скромно і не викликав великого резонансу. Здавалося б, за аналогією з південноамериканським без особливих проблем можна було провести і чемпіонат європейський. Однак незважаючи на те, що Станкович був дуже авторитетним спортивним діячем, в ІААФ він відав питаннями реєстрації світових рекордів, а це був один з небагатьох напрямків тодішньої діяльності цієї організації, його пропозицію вдалося реалізувати лише 8 років потому. І це при тому, що європейці були лідерами і в світовій легкій атлетиці, і в ІААФ.
На шляху організації чемпіонату Європи, здавалося, нездоланою перешкодою постав один з пунктів Статуту ІААФ, в якому говорилося про те, що Олімпійські ігри є змаганнями всесвітніми і не може бути інших змагань, як би вони не називалися, — чемпіонатамі світу, континентів або якось по-іншому. Президент ІААФ Зігфрід Едстрем, який незмінно очолював її з 1912, та частина членів Ради ІААФ твердо стояли на позиції неухильного дотримання цього пункту Статуту.
Але тут, як то кажуть, не було б щастя, та нещастя допомогло. Свого роду «хрещеним батьком» європейського чемпіонату став відомий фінський стаєр, дев'ятиразовий олімпійський чемпіон і 22-разовий рекордсмен світу Пааво Нурмі. До ІААФ надійшло повідомлення, що Нурми під час своїх виступів в Данцигу, Бреслау, Кенігсберзі та Штутгарті отримував гроші за них і таким чином порушив закон аматорства. Едстрем, будучи активним прихильником боротьби з будь-якими порушеннями принципів аматорства, що згодом зіграло не останню роль у його обранні президентом МОК, зажадав дискваліфікації Нурмі.
Однак далеко не всі члени Ради ІААФ поділяли думку свого президента. І тоді Едстрем запропонував своєрідний компроміс — в обмін на дискваліфікацію Нурмі до Статуту ІААФ будуть внесені зміни, що знімають заборону на проведення континентальних чемпіонатів.
Надалі події розвивалися дуже швидко. Влітку 1932, незадовго до початку Олімпійських ігор у Лос-Анджелесі, Нурмі дискваліфікували, а до Статуту ІААФ були внесені необхідні зміни. 14 січня 1933 у мюнхенскому готелі «Кенігсхофен» пройшла зустріч керівників ІААФ, на якій було прийнято рішення про організацію чемпіонату Європи та був створений спеціальний комітет для його проведення, а у вересні Рада ІААФ офіційно визнала статус цього змагання.
І ось через рік, у вересні 1934, в італійському Турині відбувся перший в історії чемпіонат Європи з легкої атлетики, в якому змагались тільки чоловіки. Наступний чемпіонат складався з двох частин — спочатку в Парижі виступали чоловіки, а у Відні на старт вийшли жінки. Перші вісім чемпіонатів пройшли з чотирирічними інтервалами. Але потім Європейська комісія ІААФ, згодом перетворена в Європейську легкоатлетичну асоціацію, спробувала перевести чемпіонати на дворічний цикл та проводити їх в непарні роки. Однак не відразу, а поступово, через проміжний трирічний інтервал. Ось звідки з'явилися «нетипові» чемпіонати 1969—1974. Але нововведення не «прижилося», і Європейська легкоатлетична асоціація повернулася до чотирирічного циклу своїх чемпіонатів[1].
Втім, дворчіний цикл проведення континентальних чемпіонатів все одно був запроваджений після чемпіонату-2010.
Формат
У змаганнях беруть участь легкоатлети, які представляють національні федерації, що входять до Європейської легкоатлетичної асоціації.
Від однієї країни в кожному індивідуальному виді можуть вийти на старт до 3 спортсменів, які виконали в установлений період відповідний кваліфікаційний норматив.
Країна може заявити по одній команді до естафетної дисципліни[2].
За роки проведення чемпіонатів Європи чоловіча програма змінювалась, а точніше, розширювалася лише двічі — в 1938 до неї був включений біг на 3000 метрів з перешкодами, а в 1946 — спортивна ходьба на 10000 метрів доріжкою, а згодом у 1958 дистанція ходьби була збільшена вдвічі та перенесена на шосе.
Жіноча ж програма зі «скромних» 9 видів на чемпіонаті-1938 зросла до програми, ідентичній чоловічій, в 2018 (коли жінки вперше розіграли нагороди в спортивній ходьбі на 50 кілометрів).
Наразі змагальна програма чемпіонату Європи включає по 24 дисципліни для чоловіків та жінок:
- бігові види на доріжці стадіону: біг на 100, 200, 400, 800, 1500, 5000, 10000 метрів, 110 метрів з бар'єрами (у чоловіків) та 100 метрів з бар'єрами (у жінок), 400 метрів з бар'єрами, 3000 метрів з перешкодами, естафети 4×100 та 4×400 метрів;
- шосейні дисципліни: марафонський біг, спортивна ходьба на 20 та 50 кілометрів (у роки проведення Олімпійських ігор чемпіони Європи зі спортивної ходьби не визначаються, а марафонську дистанцію замінює напівмарафон);
- технічні дисципліни: стрибки у висоту, з жердиною, в довжину та потрійним, штовхання ядра, метання диска, молота та списа;
- багатоборство: десятиборство (у чоловіків) і семиборство (у жінок)[2].
Чемпіонати
# | Рік | Місто-господар | Дати проведення | Арена змагань | Кількість дисциплін | Країни-учасниці | Атлети-учасники | Переможець медального заліку |
---|---|---|---|---|---|---|---|---|
1 | 1934 | Турин | 7–9 вересня | Муніципальний стадіон Беніто Муссоліні | 22 | 23 | 226 | Німеччина |
2 | 1938 | Париж | 3–5 вересня | Стад Олімпік (чоловіки) | 23 | 23 | 272 | Німеччина |
Відень | 17–18 вересня | Пратерштадіон (жінки) | 9 | 14 | 80 | |||
3 | 1946 | Осло | 22–25 серпня | Біслетт | 33 | 20 | 353 | Швеція |
4 | 1950 | Брюссель | 23–27 серпня | Ейзель | 34 | 24 | 454 | Велика Британія |
5 | 1954 | Берн | 25–29 серпня | Нойфельд | 35 | 28 | 686 | СРСР |
6 | 1958 | Стокгольм | 19–24 серпня | Олімпійський стадіон | 36 | 26 | 626 | СРСР |
7 | 1962 | Белград | 12–16 вересня | Стадіон Югославської народної армії | 36 | 29 | 670 | СРСР |
8 | 1966 | Будапешт | 30 серпня-4 вересня | Непштадіон | 36 | 30 | 769 | НДР |
9 | 1969 | Афіни | 16–21 вересня | Караїскакіс | 38 | 30 | 674 | НДР |
10 | 1971 | Гельсінкі | 10–15 серпня | Олімпійський стадіон | 38 | 29 | 857 | НДР |
11 | 1974 | Рим | 2–8 вересня | Олімпійський стадіон | 39 | 29 | 745 | НДР |
12 | 1978 | Прага | 29 серпня-3 вересня | Стадіон Евжена Рошицького | 40 | 29 | 1004 | СРСР |
13 | 1982 | Афіни (2) | 6-12 вересня | Олімпійський стадіон | 41 | 29 | 756 | НДР |
14 | 1986 | Штутгарт | 26 серпня-2 вересня | Некарштадіон | 43 | 31 | 906 | СРСР |
15 | 1990 | Спліт | 26 серпня-2 вересня | Полюд | 43 | 33 | 952 | НДР |
16 | 1994 | Гельсінкі (2) | 7–14 серпня | Олімпійський стадіон | 44 | 44 | 1113 | Росія |
17 | 1998 | Будапешт (2) | 18–23 серпня | Непштадіон | 44 | 44 | 1259 | Велика Британія |
18 | 2002 | Мюнхен | 6–11 серпня | Олімпійський стадіон | 46 | 47 | 1162 | Росія |
19 | 2006 | Гетеборг | 7–13 серпня | Уллеві | 47 | 48 | 1288 | Росія |
20 | 2010 | Барселона | 27 липня-1 серпня | Олімпійський стадіон | 47 | 50 | 1323 | Франція |
21 | 2012 | Гельсінкі (3) | 27 червня-1 липня | Олімпійський стадіон | 42 | 50 | 1230 | Німеччина |
22 | 2014 | Цюрих | 12 серпня-17 серпня | Летцигрунд | 47 | 50 | 1439 | Велика Британія |
23 | 2016 | Амстердам | 6-10 липня | Олімпійський стадіон | 44 | 50 | 1329 | Польща |
24 | 2018 | Берлін | 7-12 серпня | Олімпійський стадіон | 48 | 50 | 1573 | Велика Британія |
25 | 2020 | Париж | 26-30 серпня | Шарлеті | скасований | |||
26 | 2022 | Мюнхен (2) | 15-21 серпня | Олімпійський стадіон | ||||
27 | 2024 | Рим (2) | Олімпійський стадіон | |||||
28 | 2026 | |||||||
29 | 2028 | Хожув | Сілезький стадіон |
Медальний залік
- Інформація наведена по чемпіонат-2018 включно.
- Колишні країни позначені курсивом.
Місце | Країна | Золото | Срібло | Бронза | Загалом |
---|---|---|---|---|---|
1 | СРСР | 120 | 110 | 101 | 331 |
2 | Велика Британія | 118 | 90 | 96 | 304 |
3 | НДР | 89 | 75 | 62 | 226 |
4 | Німеччина | 75 | 80 | 78 | 233 |
5 | Франція | 69 | 65 | 60 | 194 |
6 | Польща | 54 | 52 | 60 | 166 |
7 | Росія | 50 | 51 | 53 | 154 |
8 | Італія | 42 | 44 | 48 | 134 |
9 | Фінляндія | 33 | 28 | 40 | 101 |
10 | Швеція | 29 | 42 | 42 | 113 |
11 | Іспанія | 28 | 24 | 36 | 88 |
12 | ФРН | 27 | 36 | 37 | 100 |
13 | Нідерланди | 26 | 25 | 22 | 73 |
14 | Україна | 20 | 29 | 18 | 67 |
15 | Угорщина | 18 | 20 | 24 | 62 |
16 | Чехословаччина | 16 | 16 | 27 | 59 |
17 | Португалія | 16 | 12 | 9 | 37 |
18 | Норвегія | 13 | 14 | 17 | 44 |
19 | Болгарія | 12 | 16 | 12 | 40 |
20 | Бельгія | 12 | 13 | 11 | 36 |
21 | Білорусь | 11 | 13 | 10 | 34 |
22 | Туреччина | 11 | 8 | 9 | 28 |
23 | Греція | 11 | 7 | 11 | 29 |
24 | Швейцарія | 8 | 12 | 13 | 33 |
25 | Румунія | 7 | 21 | 10 | 38 |
26 | Чехія | 6 | 14 | 10 | 30 |
27 | Югославія | 6 | 6 | 3 | 15 |
28 | Хорватія | 6 | 1 | 3 | 10 |
29 | Данія | 4 | 7 | 3 | 14 |
30 | Латвія | 4 | 3 | 3 | 10 |
31 | Ірландія | 3 | 6 | 6 | 15 |
32 | Естонія | 3 | 6 | 4 | 13 |
33 | Ізраїль | 3 | 1 | 1 | 5 |
Ісландія | 3 | 1 | 1 | 5 | |
35 | Литва | 2 | 3 | 4 | 9 |
36 | Австрія | 2 | 1 | 7 | 10 |
37 | Словенія | 2 | 1 | 2 | 5 |
38 | Сербія | 1 | 4 | 2 | 7 |
39 | Словаччина | 1 | 4 | 1 | 6 |
– | Допущені нейтральні атлети | 1 | 3 | 2 | 6 |
40 | Азербайджан | 0 | 2 | 2 | 4 |
41 | Албанія | 0 | 1 | 0 | 1 |
Люксембург | 0 | 1 | 0 | 1 | |
43 | Молдова | 0 | 0 | 1 | 1 |
Загалом (43 збірні) | 962 | 968 | 961 | 2891 |
Мультимедалісти
Інформація нижче наведена по чемпіонат Європи-2018 включно відносно спортсменів, які вибороли 6 або більше медалей.
Чоловіки
Атлет | Загалом | Роки | |||
---|---|---|---|---|---|
Крістоф Леметр | 4 | 2 | 2 | 8 | 2010–2014 |
Гаральд Шмід | 5 | 1 | 0 | 6 | 1978-1986 |
Роджер Блек | 5 | 1 | 0 | 6 | 1986-1994 |
Мо Фара | 5 | 1 | 0 | 6 | 2006-2014 |
Кевін Борле | 4 | 1 | 1 | 6 | 2010–2018 |
Мартін Руні | 3 | 2 | 1 | 6 | 2010–2018 |
П'єтро Меннеа | 3 | 2 | 1 | 6 | 1971-1978 |
Лінфорд Крісті | 3 | 1 | 2 | 6 | 1986-1994 |
Жінки
Атлетка | Загалом | Роки | |||
---|---|---|---|---|---|
Ірена Шевінська | 5 | 1 | 4 | 10 | 1966-1978 |
Фанні Бланкерс-Кун | 5 | 1 | 2 | 8 | 1938–1950 |
Ренате Штехер | 4 | 4 | 0 | 8 | 1969-1974 |
Дафне Схіперс | 4 | 3 | 1 | 8 | 2012-2018 |
Марліс Ґер | 5 | 1 | 1 | 7 | 1978-1986 |
Міріам Сумаре | 1 | 3 | 3 | 7 | 2010-2014 |
Маріта Кох | 6 | 0 | 0 | 6 | 1978-1986 |
Гайке Дрехслер | 5 | 1 | 0 | 6 | 1986-1998 |
Гріт Броєр | 5 | 1 | 0 | 6 | 1990-2002 |
Ірина Привалова | 3 | 2 | 1 | 6 | 1994-1998 |
Євгенія Сеченова | 2 | 2 | 2 | 6 | 1946-1950 |
Спортсмени з найбільшою кількістю участей
Нижче перелічені спортсмени, які брали участь на 6 або більше чемпіонатах Європи за період включно по чемпіонат Європи-2018.
Чоловіки
Участі | Роки | Атлет | Дисципліни |
---|---|---|---|
7 | 1998-2018 | Кеваго Зольтан | метання диска |
2002–2018 | Герд Кантер | метання диска | |
2002–2018 | Давід Седерберг | метання молота | |
2002–2018 | Хесус Еспанья | біг на довгі дистанції | |
2002–2018 | Мар'ян Опря | потрійний стрибок | |
6 | 1954–1971 | Абдон Памич | спортивна ходьба |
1962–1978 | Людвік Данек | метання диска | |
1969–1990 | Ненад Стекич | стрибки у довжину | |
1994–2014 | Хесус Анхель Гарсія | спортивна ходьба | |
1994–2014 | Віргіліюс Алекна | метання диска | |
1998–2014 | Двейн Чамберс | спринт | |
1998–2014 | Нікола Віццоні | метання молота | |
1998–2014 | Сергій Лебідь | біг на довгі дистанції | |
1998–2014 | Шимон Зюлковський | метання молота | |
2002–2016 | Грегорі Седок | бар'єрний біг | |
2002–2016 | Йоган Віссман | спринт |
Жінки
Участі | Роки | Атлет | Дисципліни |
---|---|---|---|
7 | 2002–2018 | Папп Кристина | біг на довгі дистанції |
6 | 1969–1986 | Гелена Фібінгерова | штовхання ядра |
1982–2002 | Гайке Дрехслер | спринт, стрибки у довжину | |
1986–2010 | Фернанда Рібейру | біг на довгі дистанції | |
1990–2010 | Фелічія Тиля | бар'єрний біг | |
1998–2016 | Меліна Робер-Мішон | метання диска | |
1998–2014 | Нурія Фернандес | біг на середні дистанції | |
2002–2016 | Берта Кастельс | метання молота | |
2002–2016 | Дана Велдякова | потрійний стрибок | |
2002–2016 | Мер'я Корпела | метання молота | |
2002–2016 | Рут Бейтья | стрибки у висоту |
Див. також
Примітки
- Чемпионат Европы : стаття // Легкая атлетика: Энциклопедия. В 2-х т. : [рос.] / В. Б. Зеличенок, В. Н. Спичков, В. Л. Штейнбах ; общ. ред. В. В. Балахничев. — М : Человек, 2012. — Т. 2. — С. 456-457. — ISBN 978-5-904885-81-6.
- European Athletics Championships - Competition Regulations. Європейська легкоатлетична асоціація. Архів оригіналу за 28 листопад 2020. Процитовано 28 листопада 2020.
Джерела
- Сторінка змагань на сайті Європейської легкоатлетичної асоціації (англ.)
- Правила проведення чемпіонатів Європи з легкої атлетики (англ.)
- Статистичний довідник чемпіонатів Європи з легкої атлетики (англ.)
- Чемпионат Европы : стаття // Легкая атлетика: Энциклопедия. В 2-х т. : [рос.] / В. Б. Зеличенок, В. Н. Спичков, В. Л. Штейнбах ; общ. ред. В. В. Балахничев. — М : Человек, 2012. — Т. 2. — С. 456-537. — ISBN 978-5-904885-81-6.