Сідні Нолан

Сідні Нолан народився 22 квітня 1917 року в Карлтоні, передмісті Мельбурна. Нолан був старшим з чотирьох дітей у сім'ї ірландських емігрантів: Сідні (батько, водій трамваю) та Дори (мати, домогосподарка)[2].

У 1931 році Сідні закінчив «Державна технічну школу Брайтона», потім вступив до технічний коледж[3]. З 16 років Сідні став працювати, а у 17-річному віці, у 1934 році, почав відвідувати вечірній художній клас художнього училища при «Національній галереї Вікторії». У 1941 році Нолан брав участь у створенні декорації та костюмів для балету Сержа Лифара «Ікар» у Сіднеї[4].

Нолан багато подорожував по Європі, Мексиці, Японії, удосконалював свою майстерність в США протягом двох років. Працював художником театру, ілюстрував книги. Побував у Африці, Китаї, Австралії і навіть Антарктиді. Вперше Нолан відвідав Європу в 1950 році. У 1951 році Нолан переїхав до Лондона. З 1955 року Нолан мешкав переважно у Лондоні[5].

Під час Другої світової війни Нолан дезертирував з армії, переховувався. У цей період, 1945—1947 роки, він написав перші роботи з своєї найвідомішої серії картин — Нед Келлі[6]. Нед Келлі — також ірландець за походженням, був відомим австралійським розбійником. У XIX столітті слава про нього гриміла по всій країні, він став народним героєм. Саме цей персонаж і надихнув Сідні Нолана на серію картин, яка на сьогоднішній день вважається шедевром австралійської живопису XX століття. Ці роботи поклали початок міжнародній популярності Сідні Нолана.

Ефекти посухи в глибинці штату Квінсленд. Світлина Сідні Нолан, 1952 рік

У 2010 році картина Нолана Стрілець першого класу (First-Class Marksman) пішла з аукціону за рекордну для Австралії суму в 5,4 мільйона австралійських доларів. Відомо, що найдорогоціннішу картину Австралії придбав фонд художника-сюрреаліста Джеймса Ґлісона, який потім передав своє придбання художній галереї у Сіднеї[3].

Нолан досить близько сприймав творчість сюрреалістів в цілому і Пікассо, Сезанна і Матісса зокрема, з часом напрацювавши свою власну, унікальну манеру живопису. Метод роботи, який застосовував Нолан при створенні своїх картин, носить назву — емоційний контакт. Метод цей полягав у дуже швидкому створенні полотна, поки емоції сильні. При цьому його полотна зовсім не являють собою безформну абстракцію, це, як правило, фігуративні роботи. Картини Нолана справляють досить сильне враження — його почуття кольору є оригінальним і сучасним. У 1959 році Нолан брав участь у виставці «Документа 2» в Касселі.

Картини Нолана об'єднані у серії: Африка, Австралія, Антарктида та ін. Художник багато їздив по світу, працюючи в багатьох місцях. Добре відомий цикл картин Купальниці, що пародіює зображення оголеного тіла і спроби художників-імпресіоністів фіксувати кожну мить життя.

У 50-х Нолан створив серію картин за сюжетами давньогрецької міфології. Нолан створив кілька тисяч робіт, серед яких як картини, створені олією на полотні, так і безліч принтів. У 1978 році Нолан представив свою серію Ґалліполі у «Австралійському військовому меморіалі». Ця серія, 252 малюнки та картини, 20-річна праця Нолана, були передані «Австралійському військовому меморіалу», в пам'ять про свого брата Раймона, що загинув у результаті нещасного випадку якраз перед кінцем Другої світової війни[7].

Сідні Нолан по праву вважають одним з найвидатніших сучасних австралійських художників. За внесок у австралійське мистецтво художник отримав лицарське звання, а також мав безліч нагород і був лауреатом багатьох світових премій.

Нолан у 1938 році одружився в перше, однак шлюб виявився не надто міцним, і вони з Елізабет розлучилися. У 30-х роках Нолан називав своєю музою Санді Рід (Sunday Reed), відому покровительку австралійського мистецтва, романтичні відносини з якою ніколи не були оформлені офіційно — Санді була заміжня і розлучатися заради Нолана відмовилася. Одружився він вдруге у 1948 році, його обраницею стала родичка Санді, Синтія — сестра її чоловіка Джона Ріда. Третьою дружиною художника стала Мері Бойд у 1978 році.

Сідні Нолан помер 28 листопада 1992 року, у віці 75 років, в Лондоні. Похований на Гайґейтському цвинтарі Лондона.

• «Лицар-бакалавр» (1981)[8]
• Кавалер «Ордена Заслуги» (1983)
• Компаньон «Ордена Австралії» (AC) (1988)
• Почесний член «Американської академії мистецтв та літератури»
• Член «Королівської академії мистецтв»

• Sidney Nolan: Catalogue of an Exhibition of Paintings from 1947 to 1957
• C. MacInnes, K. Clark and B. Robertson: Sidney Nolan (London, 1961)
• N. Barber: Conversations with Painters (London, 1964), pp. 83–100
• R. Melville: Ned Kelly: 27 Paintings by Sidney Nolan (London, 1964)
• E. Lynn: Sidney Nolan: Myth and Imagery (London, 1967)
• Sidney Nolan Retrospective Exhibition: Paintings from 1937 to 1967 (exh. cat., ed. H. Missingham; Sydney, A.G. NSW, 1967)
• Sidney Nolan Retrospective Exhibition (exh. cat., ed. K. Clark; Dublin, Royal Dublin Soc., 1973)
• M. Gilchrist: Nolan at Lanyon (Canberra, 1976, rev. 3/1985)
• E. Lynn: Sidney Nolan: Australia (Sydney, 1979)
• R. Haese: Rebels and Precursors: The Revolutionary Years of Australian Art (Melbourne, 1981), pp. 1–2, 86, 129–30, 199—200, 265–6, 288–90
• G. Fry: Nolan's Gallipoli (Adelaide, 1983)
• Sidney Nolan: The City and the Plain (exh. cat. by R. Haese, J. Minchin and P. McCaughey, Melbourne, N.G. Victoria, 1983)
• E. Lynn and B. Semler: Sidney Nolan's Ned Kelly (Canberra, 1985)
• B. Adams: Sidney Nolan: Such Is Life, a Biography (Melbourne, 1987)
• J. Clark: Sidney Nolan: Landscapes and Legends: A Retrospective Exhibition, 1937—1987

• Художня галерея Нового Південного Уельсу

• Твори Сідні Нолана
• Сідні Роберт Нолана. Факти(англ.)
• Колекція Сідні Нолана у «Національній галереї Австралії», Канберра(англ.)