Сідур Вадим Абрамович

Народився в родині Абрама Яковича Сідура та Зінаїди Іванівни Андрианової. З 1942 по 1944 воював на фронтах радянсько-німецької війни, був важко поранений і демобілізований у званні гвардії старшого лейтенанта. В 1953 закінчив МВХПУ (Строганівське училище), факультет монументальної скульптури. Жив і працював у Москві.

Постійно стикався з офіційним неприйняттям своїх робіт, звинувачувався в формалізмі та пацифізмі. Виконував замовлення на міську декоративну скульптуру і приватні замовлення на надгробки. За життя не міг виставляти свої роботи в СРСР; за кордоном відбулося понад 30 виставок. Скульптури за його моделям встановлені в Німеччині — «Загиблим від насильства» (Кассель), «Волає» (Дюссельдорф), в США — «Голова Ейнштейна» та інші.

Найбільш відомі роботи:

• «Поранений» (1963),
• «Розпач» (1963),
• «Пам'ятник загиблим від насильства» (1965),
• «Бабин Яр» (1966),
• «Треблінка» (1966),
• цикл «Жіночий початок» (1977),
• «Формула скорботи» (1981).

Працював графіком; зокрема, за його ілюстраціями в 1970 вийшли поетичні збірки Юрія Левітанського «Кінематограф» і Юнни Моріц «Лоза». Писав вірші і прозу, що друкувалися в самвидаві і на Заході.

У 1989 році в Москві був створений Музей Вадима Сідура — єдиний московський державний музей, цілком присвячений сучасній скульптурі.

14 серпня 2015 в Москві православними радикалами були пошкоджені 4 роботи Сідура, що знаходяться в російському Держфонді і представлені на виставці в Манежі.[4] Вандали пояснили свої дії тим, що виставлені роботи ображали релігійні почуття віруючих.

• Марк Харитонов. Ад и Рай Вадима Сидура (рос.)