Левітанський Юрій Давидович

Юрій Давидович Левітанський (*21 січня 1922(19220121), Козелець, тепер Чернігівська область, Україна — 25 січня 1996, Москва, Росія) — російський радянський поет і перекладач, учасник Другої світової війни; один з найкращих російських поетів пізнього радянського періоду. Член спілки письменників СРСР (1957), Російського ПЕН-центру (1995).

Левітанський Юрій Давидович
Народився 22 січня 1922(1922-01-22)[1]
Козелець, Чернігівська область, Українська СРР
Помер 25 січня 1996(1996-01-25)[1] (74 роки)
Москва, Росія
Поховання
Ваганьковське кладовище : 
Країна  СРСР
 Росія
Діяльність поет, письменник, перекладач
Alma mater Московський інститут філософії, літератури, історії
Знання мов російська[1]
Учасник німецько-радянська війна
Жанр поезія
Нагороди

Golden calfd

Сайт levitansky.ru

Життєпис

Незабаром після народження родина переїхала до Києва, а потім у Сталіно. По закінченню школи в 1938 році Юрій їде до Москви де поступає до Інституту філософії, літератури та історії. З початком німецько-радянської війни пішов на фронт. Спершу служив солдатом, потім став офіцером (лейтенант), а пізніше фронтовим кореспондентом і 1943 друкується у фронтових газетах. По закінченні німецько-радянської потрапив на радянсько-японську війну. Служив у Маньчжурії. Демобілізувався з армії 1947 року.

Перша збірка віршів «Солдатская дорога» вийшла друком 1948 року в Іркутську. Потім з'явилися збірки «Встреча с Москвой» (1949), «Самое дорогое» (1951), «Секретная фамилия» (1954) та інші.

У 1955–1957 роках навчався на Вищих літературних курсах при Літературному інституті ім. М. Горького. У 1963 році опублікував збірник віршів «Земное небо» який приніс автору популярність. Після цього переїхав до Москви.

Крім віршів займався перекладами, а також пародіями — в 1963 році була опублікована добірка пародій на відомих радянських поетів Леоніда Мартинова, Андрія Вознесенського, Беллу Ахмадуліну та інших.

1970 року в опублікував збірку віршів «Кинематограф» з ілюстраціями Вадима Сідура, 1975 — «Воспоминания о Красном снеге», 1980 — «Два времени», в 1980 — «Сон о дороге», в 1991 — «Белые стихи».

Балотувався (безуспішно) до Держдуми РФ за списками Федерально-демократичного руху (1995).

Пам'ять

25 вересня 2013 року на будівлі колишньої школи, де вчився поет, встановлено меморіальну дошку.

Примітки
  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.