Сіліч Владислав Іванович

Владислав Іванович Сіліч[1] (біл. Уладзіслаў Іванавіч Сіліч; * 1904[2], станція Тапу, біля Таллінна — † липень 1943, Латвія) — радянський шахіст. Багаторазовий чемпіон Вітебська. Чемпіон Білорусі 1928, 1936 і 1937. Першим серед білоруських шахістів удостоївся звання майстра спорту СРСР (1929).

Владислав Сіліч
Країна  СРСР
Народження 1904(1904)
станція Тапу, біля Таллінна
Смерть липень 1943 (39 років)
Латвія
Титул майстер спорту СРСР (1939)

Життєпис

Народився 1904 року на станції Тапу недалеко від Таллінна в сім'ї юриста. Батько — Іван Миколайович, білорус родом із сучасного Мстиславського району Могильовської області. Мати — Євгенія Савінівна, теж білоруска. Згодом сім'я переїхала до Вітебська.

Більшість шахової теорії освоював самостійно, виписував книги й періодику. Незабаром став одним із найкращих шахістів Вітебська і Білорусі.

У 1927 році у складі команди Білорусі переміг у командній першості СРСР. В 1928 році в Мінську проходив IV Всебілоруський з'їзд шахістів і шашкістів із досить пристойним складом учасників: чемпіон СРСР Петро Романовський, чемпіон Білорусі Костянтин Вигодчиков та інші. Сіліч поділив на турнірі 1-ше — 3-тє місця.

У чемпіонаті СРСР 1929 року шахіст дійшов до півфіналу й отримав звання майстра спорту СРСР. Згодом у 1935 році Всесоюзна рада фізичної культури внаслідок кваліфікаційної перевірки забрала йому цей титул, але після чергового турнірного успіху в 1939 році знову був удостоєний звання майстра спорту. Чемпіон ЦК профспілки державних установ 1938 року.

Радянсько-німецька війна розпочалася, коли гравець брав участь у півфіналі чемпіонату СРСР 1941 року. Був призваний до армії. У квітні 1942 року отримав важке поранення від ворожої міни, до 20 серпня 1942 року проходив лікування у госпіталі в Саратові, потім до 20 лютого 1943 року виправляв здоров'я в місті Пугачов (Саратовська область) і знову відправився на фронт. Мав звання молодшого сержанта, був радистом 1015-го артилерійського полку 397-ї стрілецької дивізії, забезпечував зв'язок командирів з артилерійськими батареями. Зник безвісти в липні 1943 року. В архівах Міністерства оборони СРСР вказано, що Владислав Сіліч загинув під час боїв на території Латвії і похоронений у селі Гудрани (Латвія).

Література
  • Шахматный словарь. Москва: Физкультура и спорт, 1964. — С. 334.
  • Шахматы сражаются. Сб./Авт.-сост. Б. С. Вайнштейн. — Москва: Физкультура и спорт, 1985. — С. 10.
  • Шахматы: Энциклопедический словарь/ Гл. ред. А. Е. Карпов. — Москва: Советская энциклопедия, 1990. — С. 357.

Посилання

Примітки
  1. Дружина називала шахіста «Володимир». На її прохання це ім'я він деколи використовував, тому доньки Сіліча отримали по батькові «Володимирівна».
  2. Деякі джерела подають 1906 рік народження
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.