Сімоне Індзагі

Сімоне Індзагі (італ. Simone Inzaghi, нар. 5 квітня 1976, П'яченца, Італія) — італійський футболіст, що грав на позиції нападника. По завершенні ігрової кар'єри став тренером.

Сімоне Індзагі
Сімоне Індзагі
Особисті дані
Народження 5 квітня 1976(1976-04-05) (45 років)
  П'яченца, Італія
Зріст 185 см
Вага 82 кг
Громадянство  Італія
Позиція нападник
Юнацькі клуби
1992-1994 «П'яченца»
Професіональні клуби*
РокиКлубІгри (голи)
1994–1999 «П'яченца» 30 (15)
1994–1995   «Карпі» 9 (0)
1995–1996   «Новара» 23 (4)
1996–1997   «Лумеццане» 23 (6)
1997–1998   «Брешелло»21 (10)
1999–2010 «Лаціо» 132 (28)
2005   «Сампдорія» 5 (0)
2007–2008   «Аталанта» 19 (0)
Національна збірна
РокиЗбірнаІгри (голи)
1993–1994 Італія (U-18) 4 (1)
2000–2003 Італія 3 (0)
Тренерська діяльність**
РокиКомандаПосада
2010–2014 «Лаціо»(юн.)
2014–2016 «Лаціо»(мол.)
2016 «Лаціо»(в.о)
2016–2021 «Лаціо»
2021– «Інтернаціонале»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Більшу частину ігрової кар'єри провів у «Лаціо», з яким виграв ряд національних трофеїв, а також Суперкубок УЄФА. Крім цього провів кілька матчів за національну збірну Італії.

У 2016—2021 був головним тренером ФК «Лаціо»,[1] з червня 2021 — головний тренер міланського «Інтернаціонале».

Клубна кар'єра

Народився 5 квітня 1976 року в місті П'яченца. Вихованець футбольної школи клубу «П'яченца». Не пробившись до основного складу, молодий форвард був відправлений в оренду в «Карпі»[2], в якому провів один сезон, взявши участь у 9 матчах Серії С1. Наступний сезон Сімоне Індзагі провів також на правах оренди у клубі «Новара»[2], який на той момент виступав в Серії С2. У цьому клубі Індзагі забив свій перший гол на дорослому рівні. Два наступних сезони Сімоне Індзагі провів в оренді у нижчолігових клубах «Лумеццане»[2] і «Брешелло».

У 1998 році він повернувся в «П'яченцу», сезон 1998/99 видався для Індзагі дуже вдалим. Сімоне в 30 іграх зумів відзначитися 15 разів і привернув увагу провідних італійських клубів. В підсумку влітку 1999 року Сімоне Індзагі підписав контракт з римським «Лаціо»[3], в якому майже одразу виграє свій перший трофей Суперкубок УЄФА 1999 року[4]. Загалом перший сезон у складі «орлів» Сімоне провів вдало: Індзагі забив 7 м'ячів у 22 матчах чемпіонату, а також 9 м'ячів в 11 матчах розіграшу Ліги чемпіонів (в тому числі і чотири голи в одній грі проти «Марселя», тим самим повторивши досягнення Марко ван Бастена[5]). В сезоні 1999/00 Сімоне Індзагі у складі «Лаціо» став переможцем Серії А[6], Кубка та Суперкубка Італії[7]. У цьому ж сезоні Сімоне дебютував і в національній збірній Італії в матчі проти іспанців.

У наступні сезони Сімоне продовжував регулярно грати за римський клуб, проте не був головним голеадором команди[8], тому вигравши 2004 року другий у кар'єрі Кубок Італії[9], на початку 2005 року він був відправлений в оренду в «Сампдорію»[10], але його від'їзд був не довгим, і вже наступний сезон він знову почав у складі «Лаціо». Правда, грати він став все менше: за 2 наступних роки він з'явився на полі у матчах Серії А лише 12 разів. Настав час змінити обстановку, і Сімоне перебрався в «Аталанту»[11]. Індзагі намагався знову знайти свою гру, але це йому не вдалося: він з'являвся на полі в 19 іграх, але забитими голами не відзначився.

Влітку 2008 року Сімоне Індзагі знову повернувся в «Лаціо», незважаючи на те, що він не був в планах тренера Деліо Россі.[12] У цьому сезоні він забив свій перший м'яч в чемпіонаті з вересня 2004 року у ворота «Лечче»[13], вигравши знову з командою Кубок[14] та Суперкубок Італії[15]. В наступному сезоні 2009/10 він взагалі майже перестав виходити на поле і зігравши 17 січня 2010 року проти «Аталанти» останній матч за клуб[16], 23 травня 2010 року Індзагі прийняв рішення завершити футбольну кар'єру[17]. Забивши в цілому 55 м'ячів, він став одинадцятим бомбардиром усіх часів в історії «Лаціо».[13]

Виступи за збірні

1993 року дебютував у складі юнацької збірної Італії, взяв участь у 4 іграх на юнацькому рівні, відзначившись одним забитим голом.

29 березня 2000 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Італії під керівництвом Діно Дзоффа в товариській грі з Іспанією (0:2). Сімоне вийшов на 60-й хвилині замість Стефано Фйоре, зігравши разом зі своїм старшим братом Філіппо[18][19]. Згодом Сімоне зробив ще два виступи за збірну під керівництвом Джованні Трапаттоні, зігравши у товариських матчах Англією (1:0) 15 листопада того ж року[20] і Румунією (2:0) 16 листопада 2003 року.[21]

Кар'єра тренера

Після завершення ігрової кар'єри, Сімоне залишився в «Лаціо»[22][23], де став працювати з юнацькими командами.[24]

7 січня 2014 року призначений головним тренером молодіжного складу «Лаціо»[25], з яким в тому ж сезоні виграв Кубок Італії Прімавери (it:Coppa Italia Primavera)[26], який молодіжка «орлів» до того не вигравала протягом 35 років.[26] Того ж року виграв з командою і Суперкубок Прімавери (it:Supercoppa Primavera), вперше в історії «Лаціо».[27] У сезоні 2014/15 він повторив успіх у Кубку[28], але програв Суперкубок «Торіно».[29]

3 квітня 2016 року, після звільнення Стефано Піолі, Індзагі став виконувачем обов'язків тренера першої команди «Лаціо»[30]. Через тиждень дебютував на тренерській лаві в матчі проти «Палермо» (3:0)[31]. З 12 очками в 7 матчах він привів «б'янкоселесті» до восьмого місця у чемпіонаті[32].

Перед сезоном 2016/17 тренером «Лаціо» був призначений Марсело Б'єлса. Однак, оскільки аргентинський спеціаліст залишила свою посаду через менш ніж тиждень після початку роботи, Індзагі був призначений головним тренером на постійній основі[33][1]. З командою в першому повноцінному сезоні Індзагі зайняв 5 місце, кваліфікувавшись у Лігу Європи, хоча і програв фінал кубка Італії «Ювентусу» (0:2).[34]

7 червня 2017 року він продовжив свій контракт до 2020 року[35]. Після цього Сімоне взяв реванш у «Ювентуса», вигравши Суперкубок Італії (3:2), ставши першим тренером клубу, який виграв трофей і як гравець, і як тренер.

Сезон 2017–18 років розпочалася з високої ноти, оскільки Лаціо переміг «Ювентус» у Суперкубку Італії з результатом (3:2).[36] Команда знову фінішувала п'ятою в Серії А, пропустивши кваліфікацію Ліги чемпіонів у останньому турі, після домашньої поразки «Мілану» з рахунком (2:3).[37]

У сезоні 2018–19 команда здобула Кубок Італії з рахунком (2:0) над «Аталантою», завоювавши сьомий загальний титул і автоматично пройшовши кваліфікацію до групового етапу Ліги Європи УЄФА.[38]

22 грудня 2019 року Індзагі здобув свій другий Суперкубок Італії з «Лаціо» після перемоги (3:1) над «Ювентусом».[39]

На початку квітня 2021 року, команда на невизначений термін залишилася без головного тренера.[40] Сімоне Інзагі та всі члени його родини були вимушені піти на самоізоляцію через зараження вірусом SARS-CoV-2,[41] про це повідомила його дружина Гайя Лукаріелло через Instagram.

3 червня 2021 року очолив міланський «Інтернаціонале», замінивши на посаді його головного тренера Антоніо Конте.

Особисте життя

Симоне Індзагі є молодшим братом Філіппо Індзагі[18][42], який також був футболістом та гравцем збірної Італії, а по завершенні кар'єри став футбольним тренером.

Сімоне має двох дітей: Томмазо (нар. 29 квітня 2001 року) у стосунках з Алессією Маркуцці[43], з якою Сімоне згодом розійшовся) і Лоренцо (нар. 14 квітня 2013 року) у стосунках з Гайєю Лукаріелло[44].

Статистика виступів

Статистика клубних виступів

Сезон Клуб Чемпіонат Національний кубок Континентальні кубки Інші змагання Усього
Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ігор Голів
1993–94 «П'яченца»A00КІ00----00
1994–95B00КІ00----00
1994–95 «Карпі»C190КІ-C  ? ?----90
1995–96 «Новара»C2234КІ-C  ? ?----234
1996–97 «Лумеццане»C2236КІ-C  ? ?----236
1997–98 «П'яченца»A00КІ10----10
1997–98 «Брешелло»C12110КІ+КІ-C  ?+?0+?----2110
1998–99 «П'яченца»A3015КІ00----3015
Усього за «П'яченцу»301510--3115
1999–00 «Лаціо»A227КІ63ЛЧ119СК104019
2000–01A134КІ10ЛЧ93СІ00237
2001–02A205КІ21ЛЧ60--286
2002–03A184КІ31КУЄФА84--299
2003–04A246КІ41ЛЧ53--3310
2004–05A121КІ10КУЄФА31СІ00162
2004–05 «Сампдорія»A50КІ20----70
2005–06 «Лаціо»A70КІ21Інт00--91
2006–07A50КІ00----50
2007–08 «Аталанта»A190КІ00----190
2008–09 «Лаціо»A91КІ10----101
2009–10A30КІ00ЛЄ00СІ0030
Усього за «Лаціо»1322820743201019655
Усього за кар'єру1626323743201032990
 Статистика матчів і голів за збірну —  Італія
Дата Місто Господарі Результат Гості Турнір Голи Примітки
29-3-2000БарселонаІспанія 2 – 0 Італіятовариський матч- 60'
15-11-2000ТуринІталія 1 – 0 Англіятовариський матч- 61'
16-11-2003АнконаІталія 2 – 0 Румуніятовариський матч- 55'
Усього Матчів 3 Голів 0

Титули і досягнення

Як гравця

«Лаціо»: 1999–00
«Лаціо»: 1999–00, 2003–04, 2008–09
«Лаціо»: 2000, 2009
«Лаціо»: 1999

Як тренера

«Лаціо»: 2017, 2019
«Інтернаціонале»: 2021
«Лаціо»: 2018-19

Примітки

  1. Comunicato 08.07.2016 [Press release 08.07.2016] (Italian). S.S. Lazio. 8 липня 2016. Процитовано 8 липня 2016.
  2. Lorenzo Mangini (11 gennaio 2005). Scudetto e nazionale: fu il 2000 l'anno d'oro. la Repubblica. с. 10.
  3. Germano Bovolenta (21 giugno 1999). Inzaghi fratelli d'Italia Filippo e Simone si dividono già le vittorie: "Scudetto alla Juve, coppa Campioni alla Lazio". La Gazzetta dello Sport.
  4. Trionfo biancoceleste. 27 agosto 1999.
  5. Lazio 5–1 Marseille. UEFA.com. 14 березня 2000. Процитовано 4 лютого 2016.
  6. La Lazio campione d'Italia. 15 maggio 2000.
  7. Corrado Sannucci (9 settembre 2000). Lopez, subito show: Inter ko. la Repubblica. с. 57.
  8. Ruggiero Palombo (2 ottobre 2003). L'UOMO PROVVIDENZA. La Gazzetta dello Sport.
  9. Il carattere della Lazio un pari che vale la Coppa. 12 maggio 2004.
  10. Inzaghi and Bazzani trade places; UEFA.com, 10 January 2005
  11. Inzaghi handed fresh task at Atalanta; UEFA.com, 29 August 2007
  12. Lazio, Rossi: "Nulla contro Simone Inzaghi" [Lazio, Rossi: "Nothing against Simone Inzaghi"] (Italian). Tutto Mercato Web. 24 жовтня 2006. Процитовано 4 лютого 2016.
  13. La Lazio a un passo dal tracollo Inzaghi rimedia in extremis. 4 ottobre 2008.
  14. Jacopo Manfredi (13 maggio 2009). Lazio, la Coppa servita ai rigori.
  15. Riccardo Pratesi (8 agosto 2009). Supercoppa alla Lazio Inter sorpresa 2-1.
  16. Stefano Cieri (18 gennaio 2010). Doni 100 L'Atalanta riparte con il capitano Lazio travolta. La Gazzetta dello Sport.
  17. Сімоне Індзагі завершив кар'єру. Архів оригіналу за 26 травня 2010. Процитовано 14 грудня 2017.
  18. E i fratelli Inzaghi si ritrovano in azzurro. la Repubblica. 26 marzo 2000. с. 43.
  19. Mezza Italia, tutta Spagna. 29 marzo 2000.
  20. Gattuso lancia l'Italia contro l'Inghilterra [Gattuso propels Italy against England]. La Repubblica (Italian). 15 листопада 2000. Процитовано 24 липня 2017.
  21. Italia-Romania 1–0 [Italy-Romania 1–0] (Italian). Italia 1910. Процитовано 24 липня 2017.
  22. Filippo e Simone Inzaghi, due carriere da allenatore che vanno avanti di pari passo: dagli Allievi alle Primavera di Milan e Lazio [Filippo and Simone Inzaghi, two coaching careers that go hand in hand: from the Allievi to the Primavera of Milan and Lazio] (Italian). Goal.com. 5 лютого 2013. Процитовано 4 лютого 2016.
  23. Lazio, Simone Inzaghi è il nuovo allenatore della Primavera [Lazio, Simone Inzaghi is the new Primavera coach]. La Stampa (Italian). 7 січня 2014. Процитовано 4 лютого 2016.
  24. Daniele Baldini (22 giugno 2010). У Lalaziosiamonoi.it. Simone Inzaghi:"Sarò a capo degli allievi regionali".
  25. Comunicato (італ.). Sito ufficiale della SS Lazio. 7.01.2014. Процитовано 11 січня 2014.
  26. Francesco Oddi (9 aprile 2014). Battuta la Fiorentina, alla Lazio la Coppa Italia Primavera.
  27. Enrica Di Carlo (1 ottobre 2014). Supercoppa Primavera: la Lazio si aggiudica il trofeo.
  28. Francesco Oddi (1 maggio 2015). Trionfo, derby e ribaltone: la Lazio alza la Coppa Italia.
  29. Vincenzo D'Angelo (14 novembre 2015). Supercoppa Primavera, Torino-Lazio 2-1 decide Bortoluz ai supplementari.
  30. Marco Calabresi (3 aprile 2016). Lazio, esonerato Pioli: tocca a Simone Inzaghi.
  31. Marco Ercole (11 aprile 2016). Inzaghi, buona la prima "La reazione che volevo in corsa per l'Europa". la Repubblica. с. 4.
  32. Giulio Cardone (9 maggio 2016). Inzaghi vince ancora: "La squadra è con me, merito la conferma". Проігноровано невідомий параметр |autore2= (довідка)
  33. Lazio: Marcelo Bielsa quits as coach of Serie A side after two days. BBC Sport. 8 липня 2016. Процитовано 20 вересня 2016.
  34. Andrea Ghislandi (17 maggio 2017). Juve-Lazio 2-0, i bianconeri vincono la Coppa Italia.
  35. Official: Inzaghi at Lazio until 2020. Football Italia. 7 червня 2017. Процитовано 7 червня 2017.
  36. Lazio beat Juve in dramatic Super Cup. BBC Sport (en-GB). Процитовано 13 квітня 2021.
  37. Inzaghi: “La Lazio ha dominato. Inter in Champions senza far fare parate a Strakosha”. FC Inter 1908 (it-IT). Процитовано 13 квітня 2021.
  38. Coppa Italia: Atalanta bow to Lazio | Football Italia. www.football-italia.net. Процитовано 13 квітня 2021.
  39. Juventus vs. Lazio - Football Match Report - December 22, 2019 - ESPN. ESPN.com (англ.). Процитовано 13 квітня 2021.
  40. Симоне Индзаги и его семья заразились коронавирусом. football.ua. Процитовано 13 квітня 2021. «Наставник Лацио не сможет управлять командой в ближайшем матче.»
  41. Головний тренер Лаціо захворів на коронавірус. Процитовано 13 квітня 2021.
  42. NAZIONALE: FRATELLI INZAGHI, NON PENSIAMO A JUVE-LAZIO. Adnkronos. 27 marzo 2000.
  43. Simone Inzaghi papà: è nato Tommaso. La Gazzetta dello Sport. 30 aprile 2001.
  44. Simone Inzaghi papà! Gaia Lucariello gli ha donato Lorenzo. 17 aprile 2013.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.