Марко ван Бастен

Незабаром Марко опинився в «Аяксі». В ті роки в «Аяксі» грав сам «король голландського футболу» Йоган Кройф. Ігровий дебют Марко відбувся 3 квітня 1982 року на стадіоні «Де Мер» в Амстердамі, він замінив під час зустрічі «Аякс» — «Неймеген» втомленого 35-річного Кройфа. З'явившись на полі сімнадцятирічний дебютант став автором одного з п'яти переможних м'ячів. Це був єдиний вихід на полі цього сезону, який запам'ятався ще і словами Кройфа: «Коли так зможеш і завжди грати, тоді далеко підеш». «Аякс» по-справжньому став клубом, в якому Марко з перспективного молодого Футболіста виріс в грізного форварда. Допомогли двадцять відкритих уроків (стільки матчів провели разом) у футбольній академії «короля Йогана».

Коли Кройф через рік переходить в «Феєноорд», 19-річний Марко забиває в матчах 26 м'ячів і вперше стає найкращим бомбардиром чемпіонату Голландії 1984 року. Цього було досить, щоб завоювати ще і «Срібний бутс» в європейському конкурсі нападників. У цьому ж сезоні центральною зустріччю був поєдинок між «Аяксом» (командою Ван Бастена) і «Феєнордом» (командою Кройфа). Перемогли амстердамці з розгромним рахунком 8:2, а сам Марко зробив хет-трик, та ще повністю переграв Кройфа.

У трьох дальших сезонах ван Бастен знову стає найкращим бомбардиром голландських чемпіонатів. У сезоні 1985/86 забивши в 26 матчах 37 голів, вперше стає володарем «Золотого бутса». На наступний сезон він разом з клубом стає володарем європейського трофея — Кубка Кубків. Трохи пізніше, Марко Ван Бастен виявив бажання спробувати свої сили в італійському «Мілані». Ван Бастен і Рууд Гулліт дали свою згоду на перехід до «Мілана» в ніч з 19-го на 20-те листопада 1986 року в амстердамському готелі «Амстел» після вечері при свічках з президентом італійського клубу Сільвіо Берлусконі. Разом з Гуллітом була дружина Івонн, з ван Бастеном — подруга Лісбет. А вперше Берлусконі побачив ван Бастена за декілька місяців до цього на відеокасеті, яку йому принесли на віллу Ді Аркоре. Вірніше, касета була однією з чотирьох, запропонованих президентові, який вважав, що його клубу необхідний нападник, здатний стати зіркою світового рівня. Окрім Ван Бастена, на думку селекціонерів «Мілана», в категорію майбутніх зірок потрапляли Іан Раш, Юрген Клінсманн і Олег Протасов. «На касеті ван Бастена було записано 36 його голів», — розповідав через кілька років Берлусконі — «Але вже після чотирнадцятого, я зрозумів, що Марко необхідно купити, поки його у нас не перехопили». Гра ван Бастена в матчі Голландія — Польща переконала президента, що в реальності молодий голландський нападник виглядає ще сильнішим, ніж на плівці.

Вранці 20 листопада Ван Бастен вже говорив на прес-конференції, «що з нетерпінням чекає, коли зможе вийти на полі з таким великим футболістом, як Вірдіс, і що сподівається на те, що його нова команда гратиме в атакувальний футбол». Ван Бастен, правда, чесно признався, що не знає, хто такий Лідхольм (тодішній тренер «Мілана»), але це було неважливо, тому що через півроку, коли він з'явився в «Мілані», команду очолював вже Арріго Саккі. 30 червня 1987 року контракт Ван Бастена з «Аяксом» закінчився, і Берлусконі всього за 1 мільйон доларів отримав гравця, який роком пізніше був названий найкращим футболістом Європи. Для порівняння; за Роберто Муссі з «Парми» «Мілан» заплатив близько 2-х мільйонів доларів США. У свій перший сезон в «Мілані» Ван Бастен зіграв всього 11 матчів, забивши 3 голи. Але один з цих голів — у ворота «Емполі» — дозволив «Мілану» наздогнати «Наполі», в якому виступав Дієго Марадона, а інший — вже у ворота «Наполі» — взагалі виявився золотим — він приніс команді скудетто.

На чемпіонаті Європи-88 в Німеччині Рінус Міхелс спочатку віддавав перевагу Віму Кифту і Джоні Босману, але після трьох голів Ван Бастена англійцям зрозумів, що помилявся. А м'яч, який голландець забив збірній СРСР у фіналі, став одним з найкрасивіших в історії світового футболу. За дивним збігом обставин голи «Емполі», «Наполі» і радянській збірній Ван Бастен забивав не під своїм «класичним» дев'ятим номером, а під 14-м, 16-м, 12-м. Отримуючи свій перший «Золотий м'яч» в 1988 році, Ван Бастен сказав, що цю нагород слід було б віддати Рональду Куману. Ріком пізніше, коли його визнали вдруге найкращим футболістом континенту, він заявив, що є гідніший — Франко Барезі. 1992 року Ван Бастен вибачився перед Христо Стоїчковим: «Свій голос я б віддав тобі». Себе Ван Бастен тоді називав «одним з багатьох хороших футболістів», яким далеко до Кройфа, Пеле і Марадони. З «Міланом» Ван Бастен вигравав безліч призів і чемпіонських титулів. Це і Кубок Чемпіонів, Суперкубок УЄФА і Міжконтинентальний Кубок (всі призи двічі), тричі чемпіонат Італії, двічі Суперкубок Італії і Кубок Берлусконі. Двічі Ван Бастена визнавали найкращим футболістом світу, та ще безліч різних трофеїв і чемпіонських звань.

Свій перший «Золотий м'яч» він подарував своєму батьку. Другий — залишив удома в Мілані, Третій — подарував президентові клубу Сильвіо Берлусконі. «Не знаю, що став би робити з четвертим», — зізнається футболіст. — "Буду щасливий, якщо колись хтось скаже: "Хто такий Ван Бастен? Голландець, який тричі отримував «Золотий м'яч». У грудні 1992 року продовживши свій контракт з «Міланом» до 30 червня 1995 року Марко Ван Бастен ще більше зміцнив своє матеріальний стан 5,25 мільйонів доларів за рік — така сума операції між Ван Бастеном і «Міланом».

У червні 1993 року Марко Ван Бастен одружувався недалеко від Утрехта в старовинному замку Хайзерлен. Дружина Лісбет ван де Каппельовен і Марко живуть разом вже 10 років. У них дві дочки — Джесіка і Анжела. Пізніше за молодожонів поздоровляли товариші Ван Бастена по «Мілану» і збірній Голландії. Свій останній матч Ван Бастен зіграв 26 травня 1993 року у фінальному матчі КЄЧ в Мюнхені на Олімпійському стадіоні у присутності 60000 глядачів. У тому матчі «Мілан» грав з «Олімпіком» і програв з рахунком 0:1. Навіть прекрасна гра Ван Бастена не врятувала його клуб від поразки.

„Моє життя у футболі — це не тільки матчі і голи, але і нескінченні зустрічі з лікарями. А почалися вони в 1986 році після матчу з «Гронінгеном»: ім'я гравця, з яким ми зіткнулися, я пам'ятатиму все життя — Рікерінк. У листопаді професор Мартенс зробив мені операцію, після якої я пропустив чотири місяці“, — згадує Ван Бастен. Листопад 1987: професор Марті робить повторну операцію. Перерва півроку. Вересень 1989-го: бельгійський професор Марк Мартенс видаляє меніск на лівому коліні. Перерва — 2 місяці. Грудень 1992-го: Мартенс робить операцію правої кісточки. Очікувана перерва — 3 місяці. Березень 1993-го: комюніке «Мілана»: Оскільки болі в суглобі продовжують турбувати Ван Бастена, Мартенс продовжив курс лікування на невизначений термін. Червень 1993-го: ще одна операція правої кісточки в клініці Мартенса в Антверпені. Липень 1994-го: Мартенс намагається за допомогою спеціального пристрою наростити хрящ на правій кісточці. Листопад 1994-го: Мартенс: «Хрящ відновлюється, але поволі». Травень 1995-го: положення погіршується — починається запалення сухожилля.

Контракт Ван Бастена з «Міланом» закінчився 30 червня 1995 року. Але більше місяця клуб продовжував платити йому колишню зарплату, немов прагнув продовжити ілюзію того, що повернення великого футболіста ще можливе. Але 17 серпня в 18.00 в будівлі на вулиці Туратті в Мілані Ван Бастен оголосив, що завершує футбольну кар'єру: «Я вирішив завершити кар'єру тому, що вже протягом кількох місяців стан моєї кісточки не поліпшувався. Два тижні тому я говорив з професором Мартенсом. Ми вирішили, що боротися більше немає сенсу», — говорив Марко. Згадуючи дні, проведені в Мілані, Ван Бастен відмітив: «У Італії пройшли вісім незабутніх років, але сьогодні настав час сказати слова подяки клубу, його президентові Берлусконі, партнерам і уболівальникам. Сподіваюся, що і без мене Мілан продовжуватиме вигравати. Мені пропонували продовжити контракт, але отримувати такі великі гроші, точно знаючи, що більше на поле я вийти не зможу, було б непорядно». Тільки одна мрія Ван Бастена не збулася: «Мрію про те, що тренером стане Іоган Кройф, який приведе збірну Голландії до перемоги на Чемпіонаті Світу». Перед чемпіонатом світу-94 Кріуфф дійсно міг очолити збірну, а Ван Бастен рвався до Америки. Але мрія так і залишилася мрією.