Сімо Хайха

Сімо Хайха (Сімо Хахя — фін. Simo Häyhä; 17 грудня 1905 — 1 квітня 2002) — фінський снайпер. Вважається найкращим снайпером Другої світової війни. На думку деяких, найкращий снайпер у світі, на рахунку котрого 542 знищених бійців ворога. Під час радянсько-фінської війни 1939—1940 років завдавав тяжких втрат Радянській армії, за що отримав прізвисько «Біла смерть». Є національним героєм країни[1].

Сімо Хайха (Хяюхя)
молодший лейтенант
Загальна інформація
Народження 17 грудня 1905(1905-12-17)
Раут'ярві, Південна Карелія
Смерть 1 квітня 2002(2002-04-01) (96 років)
Хяміна, Фінляндія
Поховання
Ruokolahtid : 
Псевдо «Біла смерть»
Військова служба
Приналежність  Фінляндія
Рід військ Піхота
Війни / битви Радянсько-фінська війна
Нагороди та відзнаки
Орден Хреста Свободи 3-го класу з мечами
Орден Хреста Свободи 4-го класу з мечами
Срібна медаль Свободи (Фінляндія)
Бронзова медаль Свободи (Фінляндія)
Пам'ятна медаль Зимової війни
 Сімо Хайха у Вікісховищі

Біографія

Народився в Південній Карелії, на кордоні з Росією. Батьки Юхо та Катрина були селянами. До служби в армії Сімо також займався сільським господарством, мисливством. У віці 17 років був призваний до фінської армії, у 1925 р. відслужив 15 місяців у Фінській цивільній обороні. Після строкової служби відзначився гарною стрільбою, посів п'яте місце у місцевих змаганнях зі стрільби, після чого почав активно вдосконалювати снайперську справу і тренуватися. Восени 1939 р. у зв'язку із загостренням відносин Фінляндії з СРСР був призваний до армії, де проходив перепідготовку. У цей час удосконалював свої навички у використанні гвинтівки Мосіна.

З початком війни з СРСР поступив на службу до піхотного підрозділу, був снайпером. Завжди одягався в камуфляж, був добре обмундирований для фінських морозів, користувався фінською версією гвинтівки Мосіна М28 із відкритим прицілом. На відміну від інших снайперів, не використовував оптичного прицілу. Це, та маленький (160 см) зріст робило його непомітним під час стрільби. За час військових дій знищив 542 червоноармійців. За непідтвердженими даними, також використовував фінський автомат Suomi M/31, з яким кількість знищених бійців Червоної армії зросла до 705 осіб. У середньому Сімо Хайха вбивав по 5 червоноармійців на день — з огляду на короткий зимовий день, приблизно одну людину щогодини.[2] Особистий рекорд Сімо — 25 вбитих бійців противника на день народження Сталіна 21 грудня 1939 р.[3]

Сімо Хайха на фронті

Слава про Сімо Хайха поширювалася в лавах фінської армії та підвищувала моральний стан бійців. За його подвиги, 17 лютого 1940 р. Сімо був нагороджений орденом та іменною гвинтівкою Sako M/28. Він був одягнений у білий камуфляж із звичайного простирадла і через це його прозвали «Біла смерть».[4] Також було зроблено кілька спроб знищити Хайха — проти нього використовували снайперів та артилерійські обстріли, однак щоразу безрезультатно.

Хайха у 1940, після поранення

Та все ж 6 березня 1940 р. під час бою він отримав поранення в обличчя — куля радянського снайпера вцілила у щелепу і розірвала щоку.[5] Перше враження бійців, які його врятували, було «наче у нього розірвало пів-обличчя», однак поранення виявилося несмертельним. Хайха Сімо опритомнів 13 березня 1940 р., у день коли закінчилася війна.[6]

Пізніше фельдмаршал Маннергейм з молодшого сержанта підвищив його до рангу молодшого лейтенанта, у військових діях він більше участі не брав. Після війни Хайха займався мисливством та розводив собак. Решту життя провів у маленькому селі Руоколахті біля російського кордону. Помер 1 квітня 2002 року.

Примітки і посилання
  1. Seal, Graham. Encyclopedia of Folk Heroes. ABC-CLIO, 2001. 347 pages eBook ISBN 978-1576072165 (англ.)
  2. Simo Hayha (Finland, 1905—2002)[недоступне посилання з липня 2019]
  3. Енциклопедія «Все»: Сімо Хайха
  4. Simo Häyhä, «Kollaan valkoinen kuolema» Архівовано 4 червня 2008 у Wayback Machine. (фін.)
  5. Simo Häyhä: The White Death — World's Greatest Sniper
  6. The Sniper — Simo Häyhä. Архів оригіналу за 3 січня 2014. Процитовано 19 грудня 2008.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.