Сімутенков Ігор Віталійович

Народився 3 квітня 1973 року в місті Москва. Почав грати 1981 року в московській СДЮШОР «Зміна» (перший тренер — В. І. Лопандін). Потім грав у ЕШВСМ (1985—1989). У московському «Динамо» з 1990 року. За дублюючий склад провів 17 ігор і забив 1 гол.

В основному складі «Динамо» дебютував 25 вересня 1990 року в домашньому матчі чемпіонату проти «Паміру» (Душанбе) — 2:1. За московське «Динамо» провів 132 офіційні матчі (104 у чемпіонатах СРСР і Росії, 14 у Кубку СРСР і Росії і 14 в єврокубках) та був одним з головних бомбардирів команди, забивши 68 голів (44, 7 та 5 відповідно).

1994 року відправився в Італію, де виступав за «Реджяна», з якою двічі вилітав до Серії В, а також «Болонью».

1999 року перейшов в іспанське «Тенерифе», якому сезоні 2000/01 допоміг вийти до Ла Ліги.

2002 року перейшов в американський клуб «Канзас-Сіті Візардс», ставши першим росіянином в МЛС. 2004 року у фіналі Відкритого кубка США Ігор забив золотий гол у додатковий час у ворота «Чикаго Файр», принісши своїй команді трофей.

На початку 2005 року повернувся на батьківщину, підписавши контракт з «Рубіном», проте пробитись до основної команди не зумів, і виступав здебільшого в матчі дублерів.

Завершив професійну ігрову кар'єру у клубі «Динамо» (Воронеж), що виступав у третьому за рівнем дивізіоні Росії.

17 серпня 1994 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Росії в товариському матчі проти збірної Австрії, в якому відразу відзначився голом.

У складі збірної був учасником чемпіонату Європи 1996 року в Англії, де зіграв у двох матчах.

Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 5 років, провів у формі головної команди країни 20 матчів, забивши 9 голів.

Розпочав тренерську кар'єру невдовзі по завершенні кар'єри гравця, в січні 2007 року, очоливши тренерський штаб клубу «Торпедо-РГ», що виступало в зоні «Захід» Другого дивізіону.

З 10 серпня 2007 року — головний тренер юнацької збірної Росії, складеної з футболістів 1993 року народження.

1 січня 2010 року став тренером «Зеніту» (Санкт-Петербург), де став допомагати Лучано Спаллетті[1].

2001 року Ігор Сімутенков, який в цей час виступав за іспанський «Тенерифе», зажадав від Королівської федерації футболу Іспанії припинити дискримінацію його трудових прав, так як в іспанському футболі на той момент існував «ліміт на легіонерів» — громадян країн, що не входять в Євросоюз. Через цей Ігор з'являвся на полі не дуже часто. Сімутенков вирішив, що це суперечить Угоді про партнерство та співробітництво між Російською Федерацією та Європейським союзом, згідно з якою російські громадяни не можуть бути піддані будь-якій трудовій дискримінації на території ЄС. Федерація відхилила цей запит, і Сімутенков вирішив звернутися до суду[2]. Знадобилося кілька інстанцій та років, щоб 2005 року Європейський суд визнав, що Сімутенков має рацію, і російські футболісти не можуть вважатися «легіонерами»[3]. Таким чином, «справа Сімутенкова» може вважатися продовженням справи Босмана, особливо з урахуванням того, що подібні двосторонні договори підписані Євросоюзом з безліччю країн, в тому числі і з Україною[4].

• Статистика гравця на сайті RSSSF.com (англ.)
• Сімутенков Ігор Віталійович на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
• Профіль на сайті «Сборная России по футболу» (рос.)