Сінан-паша

Сінан-паша також відомий як Сінануддін Юсуф-паша (араб. سنان باشا‎ тур. Sinan Paşa хорв. Sinan-paša Opuković; Сараєво — 21 грудня 1553 року, Стамбул) — капудан-паша (адмірал) османського флоту на службі у султана Сулеймана Пишного, брат великого візира Рустема-паші[1]. Брав участь у численних переможних компаніях османського флоту.

Сінан-паша
Sinan Paşa
Народився
Сараєво або Боснійський еялет, Османська імперія
Помер 21 грудня 1553(1553-12-21)
Константинополь, Османська імперія
Поховання Мечеть Міхрімах Султан (Ускюдар)
Підданство Османська імперія
Діяльність Паша
Посада Капудан-паша і Beylerbey of the Anatolia Eyaletd
Військове звання адмірал
Конфесія іслам
Брати, сестри Рустем-паша

Біографія

Ймовірно був родом з боснійської християнської родини Опуковічей, що проживали в Сараєво (на той час Босня-Сарай)[2][3][4]. Також є версія, що він міг бути хорватом[5][6][7] з Скрадина[8], сербом або албанцем[9][10]. У документах від 1557 і 1561 років, що стосуються Рустема-паші, їхнім з Сінан-пашею батьком значиться Абдуррахман або Абдуррахим. Вважається, що, крім Рустема, у Сінана був брат Мустафа і сестра Нефісе. Усі вони прийняли мусульманство[11] .

У дитячому віці, разом з братом Рустемом прибув у Стамбул, де розпочав навчання в Ендеруні. У 1550 році змінив на посту адмірала османського флоту Соколлу Мехмед-пашу. Рік по тому він командував флотилією під час успішних операцій по вторгненню на Гоцо і відвоювання Триполі у іспанців та мальтійських лицарів, а в 1553 році прийшов на допомогу Франції в Середземному морі.

Суперництво з Тургут-реїсом

В цей же час своє піднесення почав інший відомий османський адмірал — Тургут-реїс. Разом вони провели кілька успішних кампаній в Північній Африці. У 1551 році за участі Тургут-реїса було захоплено Триполі і він помітно піднявся в очах султана. Після османського завоювання Триполі відбувся інцидент, коли весь османський флот залишив Сінан-пашу на березі і пішов за Тургут-реїсом у Тірренське море, заявивши, що вони приймуть своїм командиром лише Тургута. Однак Тургут-реїс вважав це заколотом і зрадою і наказав їм повернутися, щоб взяти з собою Сінана.

Сінана вважали добрим та розумним морський стратегом, але, не настільки видатним, як Тургут реїс. Стурбований цим конфліктом, проте визнаючи перевагу таланту Тургут-реїса, султан Сулейман наказав Сінан-паші "робити все, що говорить Тургут". Однак більшість османських моряків того часу вважали, що Тургут-реїс заслуговує на чин Сінан-паші.

Незважаючи на те, що і Сулейман і інші капітани вважали Тургута більш успішним капітаном, Сінан залишався на посаді до самої смерті[1]. Також до самої смерті Сінан залишався одним із улюблених військових керівників султана Сулеймана і його добрим другом, оскільки Сулейман з великою симпатією ставився до боснійських мусульман.

Смерть і спадщина

Помер 21 грудня 1553 року в своєму палаці, що розміщувався на сучасній площі Султанахмет в Стамбулі. Незважаючи на наявність двох дочок і сина, Сінан-паша заповів свої статки дружині брата і дочці султана Сулеймана Пишного Міхрімах[1]. На момент смерті паші його власна мечеть, що будувалася за проектом знаменитого мімара (архітектора) Сінана в Бешикташі, була не завершена і Сінан-пашу поховали в мечеті Міхрімах-султан в Ускюдарі, також спроектовану і збудовану мімаром Сінаном.

Наступником Сінан-паші на посаді адмірала флота Османської імперії (капудан-паші) став Піялє-паша.

Втілення в кінострічках

Див. також

Примітки
  1. Kılıç, Abdullah. Yaşamları ve Yapıtlarıyla Osmanlılar Ansiklopedisi. Sinan Paşa. — İstanbul : Yapı Kredi Kültür Sanat Yayıncılık A.Ş, 1999. — Т. 2. — С. 343—344. — ISBN 975-08-0072-9.
  2. Christine Woodhead: Rüstem Pasha. In: İslâm Ansiklopedisi. Band 8, S. 640 f.
  3. Ş. Altundağ, Ş. Turan. İslâm Ansiklopedisi (1940-1987): Rüstem Pasha. — Т. 9. — С. 800—802.
  4. Topaloğlu, Aydın. Yaşamları ve Yapıtlarıyla Osmanlılar Ansiklopedisi. Rüstem Paşa. — İstanbul : Yapı Kredi Kültür Sanat Yayıncılık A.Ş, 1999. — Т. 3. — С. 471—472. — ISBN 975-08-0072-9.
  5. Lybyer, Albert Howe. The government of the Ottoman empire in the time of Suleiman the Magnificent. — Cambridge, Massachusetts : Harvard University Press, 1913.
  6. Joseph von Hammer-Purgstall. Geschichte des Osmanischen Reiches 10 vols. — Pest Hartleben, 1833.
  7. Ibrâhîm Peçevî. Tārīḫ-i Peçevī. — Istanbul : Maṭbaʿa-ʾi ʿĀmire, 1866. — Т. 1. — С. 21.
  8. John Van Antwerp Fine. When Ethnicity Did Not Matter in the Balkans. A Study of Identity in Pre-Nationalist Croatia, Dalmatia, and Slavonia in the Medieval and Early-Modern Periods. — Ann Arbor : The University of Michigan Press, 2006. — С. 215. — ISBN 0-472-11414-X.
  9. Mehmed Süreyya (haz. Nuri Akbayar). Sicill-i Osmani. — İstanbul : Tarih Vakfı Yurt Yayınları, 1996. — Т. 1I. — С. 377—378. — ISBN 975-333-0383.
  10. Erhan Afyoncu. Türkiye Diyanet Vakfı İslâm Ansiklopedisi. Rüstem Paşa. — Istanbul : TDV Yayınları, 2008. — Т. 35. — С. 288—290.
  11. Gülru Necipoğlu. The Age of Sinan. Architectural Culture in the Ottoman Empire. — London : Reaktion Books, 2005. — С. 317.

Джерела
  • Kılıç, Abdullah, "Sinan Paşa", (1999) Yaşamları ve Yapıtlarıyla Osmanlılar Ansiklopedisi, İstanbul:Yapı Kredi Kültür Sanat Yayıncılık A.Ş. C.2 s.544-545 ISBN 975-08-0072-9
  • Danişmend, İsmail Hami, (2011), İzahlı Osmanlı Tarihi Kronolojisi Cilt:II sayfa:264,266, 278, 296, İstanbul:Doğu Kütüphanesi, ISBN 9789944397681
  • Gelibolulu Mustafa Âlî (2018). Gelibolulu Mustafa Âlî Dîvânı, (Hazırlayan: İ. Hakkı Aksoyak),  T.C. Kültür ve Turizm Bakanlığı Yay, s 1292-1293.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.