Тургут-реїс

Османські сили, в тому числі Драгут, розбивають флот Священної ліги Карла V, яким командував Андреа Дорія, в битві при Превезі (1538)

У вересні 1538 р. в битві при Превезі Тургут-реїс на чолі 20 галер і 10 галіотів командував центрально-тиловим крилом османського флоту, який переміг об'єднаний християнський флот Священної ліги, до складу якої входили Мальтійський орден, Папська держава, Венеційська республіка, Іспанія, Неаполь і Сицилія, під загальним командуванням адмірала Андреа Доріа .

Незважаючи на те, що флот Священної ліги в складі 302 кораблів і 60 000 солдат значно перевищував османський флот, що складався із 112 кораблів і 12 000 солдат, османи завдали християнам нищівної поразки. Під час битви Тургут-реїс із двома своїми галіотами захопив папську галеру під командуванням Джамбаттісти Довіці, лицаря, який також був абатом Бібб'єни, захопивши його та екіпаж папської галери у полон.

Тургут Рейс командував задньосереднім крилом турецького флоту в морській битві при Превезі в 1538 році

У 1539 р., керуючи 36 галерами та галіотами, Тургут-реїс відбив у венеційців Кастельнуово, яке було нещодавно ними захоплен у османів. Під час бою він потопив дві венеційські галери та захопив ще три. В тому ж в 1539 році під час висадки на Корфу, він зіткнувся з 12 венеційськими галерами під командуванням Франческо Паскуаліго і захопив галеру Антоніо да Канала. Згодом він висадився на Криті і бився проти венеційської кавалерії під командуванням Антоніо Кальбо.

Драгут був губернатором Джерби

В 1539 році, коли губернатор Джерби Сінан-паша був призначений Сулейманом Пишним новим головнокомандувачем Османського флоту Червоного моря, що розміщувався в Суеці, Тургут-реїс був призначений його наступником і став губернатором Джерби[19].

На початку 1540 р. Тургут-реїс захопив кілька генуезьких кораблів біля узбережжя Санта-Маргарита-Лігуре. У квітні 1540 р., керуючи двома галерами та 13 галіотами, він висадився на Гоцо і розграбував острів[20]. Пізніше він висадився у Пантеллерії і на чолі флотилії з 25 кораблів здійснив набіги на узбережжя Сицилії та Іспанії, завдавши стільки збитків, що Карл V наказав Андреа Дорії переслідувати його з великим флотом в складі 81 галери. Звідти Тургут-реїс перемістився до Тірренського моря і обстріляв південні порти Корсики, особливо Паласку. Згодом він захопив і розграбував сусідній острів Капрая.

Пізніше в 1540 році Тургут-реїс відплив назад до Корсики і зупинив свої кораблі для ремонту в Гіролатії на західному узбережжі острова. Під час ремонту кораблів Тургут-реїс та його люди були захоплені зненацька і атаковані в битві при Гіролаті об'єднаними силами Джаннеттіно Доріа (племінник Андреа Дорії), Джорджо Доріа та Джентіле Вірджиніо Орсіні. Тургут-реїса було захоплено в полон і він майже чотири роки був змушений працювати рабом галері Джаннеттіно Доріа, перш ніж потрапити до в'язниці в Генуї. Барбаросса запропонував заплатити викуп за його звільнення, але ця пропозиція була відхилена.

У 1544 році, коли Барбаросса повертався з Франції з 210 кораблями, посланими султаном Сулейманом на допомогу королю Франциску I у франко-османському союзі проти Іспанії, він з'явився перед Генуєю, взявши місто в облогу і змусивши генуезців вести переговори про звільнення Тургут-реїса. Андреа Доріа запросив Барбароссу обговорити проблему у своєму палаці в Фассоло, де обидва адмірали досягли домовленості про звільнення Тургут-реїса в обмін на 3500 золотих дукатів.

Барбаросса дав Тургуту запасний флагман і командування кількома іншими суднами, і в тому ж році Тургут-реїс висадився в Боніфачо на Корсиці і захопив місто, завдавши особливої шкоди інтересам генуезців. Ще в тому ж 1544 році він здійснив напад на острів Гоцо і воював проти сил лицаря Джованні Хіменеса, захопивши кілька мальтійських кораблів, які доставляли дорогоцінний вантаж із Сицилії. У червні 1545 р. він здійснив набіг на узбережжя Сицилії і обстріляв кілька портів на узбережжі Тірренського моря. У липні він спустошив острів Капрая і висадився біля узбережжя Лігурії та Італійської Рив'єри з силою 15 галеотів і фуст. Він пограбував Монтероссо-аль-Маре та Корнілью, а згодом висадився в Манаролі та Ріомаджоре. У наступні дні він висадився в затоці Ла Спеція і захопив Рапалло, Пеглі та Леванто .

У 1546 році він захопив Махдію, Сфакс, Сус і Монастір в Тунісі, а потім використав Махдію як базу для нападу на лицарів Святого Іоанна на Мальті. У квітні 1546 року він здійснив набіг на узбережжя Лігурії. У травні, все ще перебуваючи в Лігурії, він на чолі загону з 1000 чоловік захопив Лаїгуелью в провінції Савона. Пізніше він захопив Андору і полонив подесту цього міста. В Андорі він та його війська ненадовго перепочили, перш ніж відновити рейди на італійській Рив'єрі та висадитися у Сан-Лоренцо-аль-Маре. Ним також було зруйновано поселення Чивецца. Звідти він ще раз відплив на Мальту і взяв в облогу острів Гоцо.

У червні 1546 року імператор Карл V доручив Андреа Доріа відігнати Тургут-реїса подалі від Мальти і з цією метою Доріа розмістив свої сили на острові Фавіньяна. Однак два адмірали не зустрілися, оскільки Тургут-реїс в серпні 1546 року відплив до Тулона, пробувши там кілька місяців і давши своїм людям трохи відпочити в безпеці французького порту.

Бюст Тургута Рейса у військово-морському музеї Мерсіна .

Після смерті Барбаросси в липні 1546 р. Тургут отримав посаду командувача османських морських сил у Середземномор'ї[21]. У липні 1547 року, дізнавшись про те, що в Неаполітанському королівстві вибухнуло повстання проти віце-короля П'єтро Толедського, що зробило малоймовірним підтримку Мальти неаполітанським військово-морським флотом, він знову напав на Мальту на чолі 23 галер та галіотів. Тургут-реїс висадив свої війська у Марсашлокку на південному сході острова. Звідти османські війська швидко рушили до околиць церкви Санта-Катерина. Охоронці з церковної вежі втекли, тільки но побачивши сили Тургута, і не встигли запалити діжку з порохом — звичайний метод, що застосовувався тоді для попередження місцевих жителів від нападів.

Пограбувавши острів, Тургут-реїс направився до Капо Пассеро на Сицилії, де захопив галеру Джуліо Чікала, сина герцога Вінченцо Чикала. Згодом він відплив на Еолові (Ліпарські) острови, де на острові Саліна захопив мальтійське торгове судно з цінними вантажами. Звідти він відплив до Апулії і наприкінці липня 1547 р. здійснив напад на місто Сальве. Пізніше він відплив до Калабрії, змусивши місцеве населення шукати безпечного притулку в горах. Звідти він відправився на Корсику, де захопив низку кораблів.

У 1548 році Сулейман Пишний призначив Тургут-реїса на посаду бейлербея (головного губернатора) Алжиру. Того ж року Тургут наказав побудувати на морському арсеналі Джерби галеру з чотирма рядами весел (квадрірему), яку він почав використовувати в своїх операціях з наступного року. У серпні 1548 року він висадився в Кастеламаре-ді-Стабія у Неаполітанській затоці і захопив місто разом із сусіднім Поццуолі. Звідти він направився до Прочіди. Через кілька днів, він захопив іспанський галеот, завантажений військами і золотом в Капо Мізена біля острова Прочіда.

Незабаром там же була захоплена мальтійська галера «La Caterinetta». В 1546 році Жан Парізо де ла Валетт, майбутній Великий магістр ордену, став губернатором Триполі, яке Карл V передав лицарям-госпітальєрам. Бажаючи утримати місто під владою ордена, Ла Валетт спорядив орденську галеру, яка повинна була доставити в Триполі з метою зміцнення місцевих міських укріплень суму в 70 000 золотих дукатів, що були зібрані лицарями ордену Святого Іоанна з церков Франції[22]. Однак судно було захоплене Тургут-реїсом, і до того ж ордену довелося ще й заплатити викуп за захоплених полонених. У 1549 році Ла Валетт був змушений повернутися на Мальту, так як не зміг повторно зібрати гроші для оновлення укріплень[23].

Андреа Доріа в образі бога Нептуна. Бронзіно (1540—1550 рр)

У травні 1549 року Тургут відплив до Лігурії з 21 галерою, а в липні осадив і пограбував Рапалло, пізніше поповнивши свої кораблі водою та іншими запасами в Сан-Фруттуозо. Звідти він відплив до Портофіно і напав на цей порт, а згодом з'явився в Сан-Ремо, де захопив арагонську галеру з Барселони, яка прямувала до Неаполя. Звідти він спочатку відплив до Корсики, а пізніше до Калабрії, де здійснив напад на місто Пальмі.

У лютому 1550 р., на чолі флотилії з 36 галер, він захопив Махдію, Монастір, Сус і більшу частину Іфрикії. Після цього, в травні 1550 року він відправився для здійснення нападів на порти Сардинії і атакував її узбережжі на чолі флотилії з 6 галер і 14 галіотів. Тоді ж він безуспішно намагався захопити Боніфаччо на Корсиці. Повертаючись до Тунісу, він зупинився біля Гоцо, щоб поповнити свої кораблі водою та зібрати інформацію про діяльність мальтійських лицарів. Згодом він знову відплив до Лігурії.

Поки Тургут наводив страх на жителів в околицях Генуї, а потім в третій раз узяв в облогу Рапалло, іспансько-сицилійський флот на чолі з Андреа Доріа та байлі французького лангу мальтійських лицарів Клодом де ла Сенгле (майбутнім великим магістром ордену) взяв в облогу Махдію на африканському узбережжі. Повернувшись на Джербу в кінці літа, Тургут-реїс зібрав сили в 4500 маврів, 800 османів та 60 сипахів і рушив на Махдію, щоб допомогти захисникам міста, але не досягнувши успіху, змушений був відступити зі своїми військами до Джерби.

У вересні 1550 року Махдія здалась об'єднаним іспано-сицилійсько-мальтійським силам. Тим часом Тургут-реїс займався ремонтом своїх кораблів на узбережжі Джерби. У жовтні Андреа Доріа з'явився зі своїм флотом біля Джерби і заблокував вхід в лагуну острова своїми кораблями, захопивши витягнуті на берег в каналі Кантера галери Тургут-реїса.

Тургут-реїс був змушений відступити, використавши відволікаючий маневр. Люди Драгута робили видимість, що проводять інженерні роботи та готуються до оборони і висадки противника, тоді як більша їх частина (за підтримки місцевого населення) прокладала канал із заблокованої бухти на іншу частину острова. Перетягнувши основну частину галер волоком по змащеним олією настилам на інший бік острова, Тургут зміг вирватися з пастки і відплив у Константинополь. захопивши на шляху дві галери, одну генуезьку та одну сицилійську, які прямували до Джерби з наказом допомогти силам Доріа[24]. На генуезькій галері було захоплено принца Абу Бекера, сина туніського султана, який був союзником Іспанії.

В Стамбулі Тургут почав готувати помсту сицілійцям, мальтійцям та іспанцям за захоплення Махдії. Отримавши згоду султана і на виділені їм кошти, Тургут найняв близько 112 галер та 12 000 яничар. В 1551 році об'єднана армія Тургута і адмірала Сінан-паші вирушила в Адріатичне море, де для початку ескадра обстріляла венеційські порти і завдала серйозної шкоди венеційському судноплавству та торгівлі.

Висадка Тургут-реїса на МальтіЄвгеніо Какссом

У травні 1551 року ескадра напала на Сицилію і обстріляли східні береги острова, особливо місто Августу, як помсту за участь віце-короля Сицилії у вторгненні та знищенні Махдії, де більшість жителів загинули внаслідок нападу спільного іспано-сицилійсько-мальтійського флоту. Потім Тургут і Сінан-паша спробували захопити Мальту, висадившись з загоном біля 10 000 чоловік у порту Марсашлокк. Османи планували взяти в облогу цитаделі Біргу і Сенглея, а пізніше вирішили напасти на Мдіну, проте зрозумівши, що мальтійські фортеці добре укріплені і швидко захопити острів з такою обмеженою кількістю військ неможливо, відмовились від довгострокової облоги і полишили Мальту.

Натомість вони здійснили напад на сусідній острів Гоцо, де взяли в облогу і кілька днів обстрілювали Цитадель. Тамтешній губернатор лицарів Галатіан де Сесс, зрозумівши марність опору здав фортецю і османи розграбували місто. Забравши в полон практично все населення Гоцо (приблизно 5000 осіб), Тургут і Сінан направились до Лівії, де продали полонених, після чого вирушили до Триполі з метою захоплення цього стратегічного портового міста та його околиць.

Історична карта Триполі від Пірі-реїса .

У серпні 1551 р. Тургут-реїс разом з Сінан-пашею взяв облогу і захопив Триполі (Османська Триполітанія, сучасна Лівія), яке з 1530 р. було володінням лицарів Святого Іоанна. Гаспаре де Віллі, командир форту, був захоплений в полон разом з іншими видатними лицарями іспанського та французького походження.

Однак за втручанням французького посла в Константинополі Габріеля д'Арамона, французькі лицарі були звільнені. Місцевий лідер Ага Мурат спочатку був призначений губернатором Триполі, але згодом сам Тургут взяв під контроль область. На знак визнання його заслуг, султан Сулейман надав Триполі та навколишню територію Тургуту разом із титулом санджак-бея.

У вересні 1551 р. Тургут-реїс відплив до Лігурії і захопив місто Таджа і ряд інших портів італійської Рив'єри, після того, як османські війська висадилися на пляжі Ріва-Трігозу. Пізніше того ж року він повернувся до Триполі та прагнув розширити територію свого санджака, захопивши всю область Місурата і землі на захід аж до Зуари та Джерби. Відправившись углиб країни, він збільшував свою територію, поки не дійшов до Гебеля.

У 1552 р. султан Сулейман призначив Тургут-реїса головним командувачем османського флоту, який він відправив до Італії (на підставі договору між султаном і французьким королем Генріхом II) в ході Італійської війни (1551—1559). Тургут-реїс вперше висадився в Августі та Лікаті на Сицилії, перш ніж захопити острів і замок Пантеллерія. У липні 1552 року він висадився в Таорміні, а згодом обстріляв і вивів з ладу порти в затоці Полікастро. Пізніше він висадився в Пальмі і захопив місто, перш ніж відплисти до Неаполітанської затоки, щоб зустрітися з іншим підрозділом османського флоту під командуванням Сінан-паши та французьким флотом під командуванням капітана Поліна де ла Гард.

Після прибуття до місця зустрічі, Тургут-реїс кинув якір своїх кораблів біля пляжу Скаурі поблизу Формії, де зустрівся з флотом Сінан-паши, але їхній французький союзник не з'явився вчасно. Почекавши кілька днів, Сінан-паша вирішив повернутися до Константинополя, виконуючи наказ Сулеймана зробити це у разі затримки або перенесення зустрічі. Тургут-реїс переконав Синан-пашу приєднатися до нього, і їх об'єднаний флот бомбардував різні порти Сардинії та Корсики, перш ніж захопити острів Понца.

Звідти турецький флот відплив до Лаціо і обстріляв порти, що належали Папській державі та Неаполітанському королівству, хоча Генріх II гарантував Папі Римському, що османський флот не завдасть шкоди володінням Ватикану. Однак через погану погоду Тургут-реїс і Сінан-паша відплили назад до Неаполітанської затоки і висадились у Масса-Лубренсе і Сорренто, захопивши обидва міста. Пізніше вони захопили Поццуолі та все узбережжя аж до Мінтурно та Ноли.

У відповідь Андреа Доріа відплив із Генуї силою в 40 галер і направився до Неаполя. Коли два флоти вперше зіткнулися біля Неаполя, Тургут-реїсу вдалося захопити сім галер, на борту яких був полковник Мадруцці та багато німецьких солдат Священної Римської імперії. Пізніше ці два флоти вирушили на південь, де 5 серпня 1552 року Тургут-реїс розгромив іспано-італійський флот під керівництвом Андреа Доріа в битві при Понці.

Після цієї перемоги Сулейман призначив Тургута бейлербеєм (головним губернатором) Середземного моря.

У травні 1553 року Тургут-реїс відплив з Егейського моря з 60 галерами, захопив Кротоне і Кастелло в Калабрії, а звідти вирушив углиб країни. Пізніше він висадився на Сицилії і розграбував більшу частину острова, поки не зупинився у Лікаті для поповнення своїх кораблів водою. Потім він напав на Шакку та Модіку на півдні Сицилії. Звідти він відправився на острів Таволара і на Сардинію, пізніше направився до Порто-Ерколе і висадився на узбережжі, перш ніж вирушити до Ельби, де захопив Марчіану-Марину, Ріо та Каполівері.

Звідти він відплив на Корсику для участі в спільній французько-османській експедиції по завоюванню цього острова. На Корсиці флот Тургута захопив Боніфачо та Бастію. Французьке королівство заплатило йому 30 000 золотих дукатів за витрати боєприпасів під час цього завоювання. Покинувши Корсику, Тургут-реїс повернувся на Ельбу і спробував захопити Пьомбіно та Портоферрайо, але врешті-решт відмовився від цих планів і захопив острів Піаноза, а також відвоював острів і замок Капрі (раніше захоплений Барбаросою ще в 1535 році) перед поверненням до Константинополя.

У 1554 році він відплив з Босфору на 60 галерах і провів зиму на Хіосі. Звідти він відплив до Адріатичного моря і висадився у В'єсте поблизу Фоджії, захопивши і розграбувавши місто, вбивши 5000 його жителів. Потім він відплив у напрямку до Далмації і бомбардував порт Рагуза (Дубровник), столицю морської республіки Рагуза. У серпні 1554 року він висадився в Орбетелло і здійснив набіги на узбережжя Тоскани.

Наступного року, в липні 1555 року, він висадився на Капо Ватикано в Калабрії, а звідти вирушив до Кераміки та Сан-Лусідо, бомбардуючи ці міста, перш ніж захопити Паолу і Санто-Ночето. Потім він відплив на Ельбу і захопив місто Популонія, перш ніж напасти на Пйомбіно. Звідти він відплив на Корсику і розграбував Бастію, взявши 6000 полонених. Пізніше він напав на Кальві, а згодом відплив до Сардинії та обстріляв порти цього острова. Звідти він повернув у бік Лігурії і висадився в Оспедалетті, захопивши місто та узбережжя навколо нього. Згодом він висадився в Сан-Ремо, після чого повернувся до Константинополя.

Мечеть Сіді Даргут у Триполі

У березні 1556 р. Тургут-реїс був призначений пашею Триполітанії. На цій посаді він зміцнив стіни цитаделі, що оточувала місто, і побудував новий пороховий бастіон (Dar el Barud). Він також зміцнив оборону порту та побудував фортецю Тургут (Dragut) замість старої фортеці Сан-П'єтро (San Pietro). У липні 1556 року він знову відплив і висадився на мисі Санта-Марія на острові Лампедуза, де захопив венеційський корабель, який перевозив боєприпаси та зброю для оборони Мальти. Згодом він висадився в Лігурії і захопив Бергеджі та Сан-Лоренцо. У грудні 1556 року він захопив Гафсу в Тунісі і додав його до своєї території.

Влітку 1557 року він покинув Босфор із флотом із 60 галер і, прибувши до Тарантської затоки, висадився в Калабрії і напав на Каріаті, захопивши місто. Згодом він висадився в портах Апулії.

У 1558 році він додав до своєї території Гар'ян, приблизно за 70 миль на південь від Триполі. Потім він а допомогою яничарів переміг династію Бені Улід і додав їх території до Османської імперії. Пізніше він взяв Таорга, Місурату і Таджиору та відвоював острів Джерба, додавши його до своєї провінції. У червні 1558 року він приєднався до флоту Піяле-паші біля Мессінської протоки, і двоє адміралів захопили Реджо-Калабрію, розграбувавши місто.

Звідти Тургут-реїс відправився на Еолійські острови і захопив кілька з них, перш ніж висадитися в Амальфі, в затоці Салерно, і захопити Масу-Лубренсе, Кантоне і Сорренто. Пізніше він висадився у Торре-дель-Греко, узбережжя Тоскани та Пьомбіно. У серпні він захопив кілька кораблів біля Мальти. У вересні 1558 року він приєднався до Піяле-паші і обидва адмірали здійснили напад на узбережжя Іспанії, а згодом захопили Сьюдаделу (Менорка) і завдали особливих збитків портам острова.

У 1559 р. він відбив атаку Іспанії на Алжир і подавив повстання в Триполі. Того ж року він захопив мальтійський корабель поблизу Мессіни. Дізнавшись від його екіпажу, що лицарі готуються до великої атаки на Триполі, він вирішив відплисти туди і зміцнити оборону міста.

Тим часом Тургут-реїс перетворив на своїх ворогів багатьох номінально османських, але практично незалежних правителів в Тунісі та на прилеглих територіях, і кілька з них уклали союз у 1560 році з віце-королем Сицилії Хуаном де ля Серда, який мав наказ від короля Філіпа II зібрати армію для захоплення Триполі.

Зусилля Філіпа II закінчилися безуспішно, коли османський флот із 86 кораблів під командуванням Піяле-паші та Тургут-реїса рішуче розгромив флот християнського союзу Філіпа II, що складався з 200 кораблів, у битві при Джербі .

Зерцала, які носив Драгут.

У березні 1561 р. Тургут-реїс та Улуч Алі-реїс захопили Вінченцо Чикала та Луїджі Осоріо біля острова Мареттімо. У червні 1561 року Тургут висадився на острові Стромболі. У липні 1561 року він захопив сім мальтійських галер під командуванням лицаря Гімаренса, якого згодом звільнив за викуп у 3000 золотих дукатів. Зупинившись у Гоцо, щоб поповнити свої галери водою, він відплив назад до Триполі. У серпні 1561 року він обложив місто Неаполь і заблокував порт 35 галерами.

У квітні 1562 року він відправив кораблі на розвідку для вивчення всіх куточків острова Мальта. Ще в 1562 році він взяв в облогу Оран, який знаходився під контролем Іспанії.

У 1563 році він висадився біля берегів провінції Гранада і захопив прибережні поселення в такому районі, як Альмуньєкар, разом з 4000 в'язнями. Згодом він висадився в Малазі. У квітні 1563 року він підтримав флот Саліх-реїса з 20 галерами під час османської облоги Орану, бомбардуючи фортецю Мерс-ель-Кебір.

У вересні 1563 року Тургут відплив до Неаполя і захопив біля острова Капрі шість кораблів, на яких перевозились цінні товари та іспанські солдати. Згодом він висадився в районі Чіая в Неаполі і захопив його. Звідти він відплив до Лігурії та Сардинії, здійснюючи набіги на прибережні міста, зокрема Орістано, Марчелліно та Ерколенто. Потім він відплив до Адріатичного моря і висадився на узбережжі Апулії та Абруццо. Згодом він двічі висадився у Сан-Джованні біля Мессіни з силою 28 галер. У жовтні 1563 року він відплив до Капо Пассеро на Сицилії, а згодом ще раз висадився на Гоцо, де мав невеликі сутички із лицарями.