Сінник

Сінни́к[1], рідше сінова́л[2] — місце, призначене для складування сіна і захисту його від атмосферних опадів в процесі зберігання.

К. А. Трутовський. На сіннику. 1872

Зазвичай це сарай, навіс або приміщення над стайнею, пристосоване для зберігання скошеної трави в країнах з помірним і субтропічним кліматом. Організація сінника пов'язана із сезонністю випасу тварин і необхідністю забезпечити їх кормом у зимовий період. У великих господарствах організуються, як правило, великі криті сіносховища. Вони споруджуються здебільшого таким чином, щоб мати можливість для подальшого просушування завантажуваного корму. Можливе встановлення систем примусової вентиляції.

Сіновал є невід'ємним атрибутом сільських населених пунктів і символом «романтизму» сільського укладу життя. У теплу пору року, особливо в Україні, може використовуватися для зручного тимчасового нічлігу.

Див. також

Примітки
  1. Сінник // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Сіновал // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.