Сіно

Сі́но — висушені стебла і листя трав'янистих рослин, скошених в зеленому вигляді до досягнення ними природної зрілості. Сіно зібране за другий укіс, впродовж одного сезону, називають отавою. Сіно слугує кормом для худоби, особливо у зимову пору року.

Стіг сіна
Сіно, закріплене зверху павзом, привезене возом до стодоли. Село Верхній Студений. Бойківщина.

Склад

Найкращими трав'янистими рослинами вважаються:

У господарстві

Сільськогосподарські угіддя, рослинність яких постійно використовують на сіно, називають сіножатями[1] чи сінокосами[2]. Також так зовуть процес заготівлі сіна, і призначений для цього період часу[1][2]. Ділянки, відведені окремим селянам для косіння трави, називаються поко́сами[3].

У традиційному господарстві

При традиційному способі господарювання сіно скошували, сушили й складали вручну: за допомогою кіс, граблів, вил та деяких інших знарядь. Зрізана косою трава лягала в широку смугу — прокі́с, покі́с[4][3], ручку[5]. Підсохле сіно з кожного покосу згрібали дерев'яними граблями в довгу купу — вал, валок[6][7] (це називається валкуванням)[8]. З валків потім складали маленькі стіжки — копиці[9] (це називається копиченням)[10], а з них — великі стоги, скирти (це називається стогуванням)[11]. Для перенесення оберемків сіна використовували штилі, цапари, ключі. Штиль являв з себе простий загострений кілок[12], цапар складався зі смерекового стовбура (шинара) з кругом очищених гілок (кальбук) на одному кінці; сіно накладалося на гілки й фіксувалося розщепленою палицею — роскопом[13]. Різновидом цапара був ключ — він мав чотири гілки (наріжники)[14].

У дощову погоду сіно доводилось укривати. Після закінчення косовиці сіно відвозили до сінників (сіновалів), складали під накриття-обороги. Для закріплення сіна на возі зверху його притискали павузом (рублем) — дерев'яною жердиною до 5 метрів завдовжки.

Сучасність
Тюк сіна, сформований прес-підбирачем.

У сучасному сільському господарстві збирання сіна механізоване. Для різних операцій використовуються пристрої на тракторній тязі: сінокосарки, сіноворушилки, тракторні граблі, копичники (сінокопнувачі), стогоклади. Для перевезення готового сіна до місць зберігання застосовуються вантажівки, вантажні причепи до тракторів, а також спеціальні стоговози. Для компактності готове сіно можуть скочувати на полі в щільні згортки, перев'язані шпагатом — тюки (паки), за допомогою спеціальних машин — прес-підбирачів[15].

Див. також

Примітки
  1. Сіножать // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Сінокіс // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  3. Покіс // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  4. Прокіс // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  5. Ручка // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  6. Вал // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  7. Валок // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  8. Валкування // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  9. Копиця // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  10. Копичення // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  11. Стогування // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  12. Штиль // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  13. Цапар // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  14. Ключ // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  15. Прес-підбирач // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.