Сіпіл

Забела Тонеляні-Асатур (вірм. Զաբել Հովհաննեսի Ասատուր; 23 липня 1863, Константинополь — 19 червня 1934, Стамбул), уроджена Ханджян (вірм. Խանճեան), більш відома під літературним псевдонімом Сіпіл (вірм. Սիպիլ) — вірменська поетеса, прозаїк, видавець, педагог і філантроп[1].

Сіпіл
зах-вірм. Զապէլ Ասատուր
Ім'я при народженні зах-вірм. Զապէլ Յովհաննէսի Խանճեան
Псевдо Սիպիլ
Народилася 23 липня 1863(1863-07-23)
Ускюдар, Константинополь, Османська імперія
Померла 19 червня 1934(1934-06-19) (70 років)
Стамбул, Туреччина
Поховання Şişli Armenian Cemeteryd
Країна  Османська імперія
 Туреччина
Національність вірмени
Діяльність поетеса, письменниця, видавниця, педагог
Alma mater Scutari Jemarand (1879)
Мова творів західновірменськаd
Членство Q20510907?
У шлюбі з Грант Асатурd

Життєпис

Закінчила Скутарську академію в Константинополі 1879 року. Стала одним з організаторів товариства, метою якого була освіта для вірменських дівчаток у всіх вірменських районах Османської імперії[2]. Викладала в провінції, а потім повернулася для продовження педагогічної діяльності в Константинополь.

1879 року написала підручник «Практична граматика сучасної вірменської мови» (вірм. Գործնական քերականութիւն արդի աշխարհաբարի), що стала класичним посібником, неодноразово перевиданим за підтримки чоловіка, Гранта Асатура. Одночасно Сіпіл публікувала статті про освіту та педагогіку, а також вірші для дітей.

1898 року разом з письменником і політичним діячем Григором Зохрабом і своїм чоловіком Грантом Асатуром відновила видання літературного журналу «Масіс» (вірм. Մասիս), де опублікувала біографії багатьох відомих західновірменських літературних діячів. 1921 року ці статті видано окремою книгою, яку Грант Асатур назвав «Дімаствернер» (вірм. Դիմաստուերներ).

Популярність Сіпіл принесли літературні твори. Тяжіла до «парнаської школи» французької поезії[3]. Творам Сіпіл характерні гармонійне поєднання ліричних та епічних елементів, жіночна витонченість, продумана мова. У 1880-х роках вона публікувала вірші в «Масісі» і «Айреніку». 1891 року вийшов роман «Серце дівчини» (вірм. Աղջկան մը սիրտը), 1902 — збірка віршів «Проблиски» (вірм. Ցոլքեր), в якій переважали романтичні і патріотичні твори. Вона також писала короткі оповідання, часто про жінок. З робіт для театру одна з найвідоміших — п'єса «Наречена» (вірм. Հարսը)[4].

Особисте життя

1901 року Сіпіл вийшла заміж за письменника, журналіста і інтелектуала Гранта Асатура[5]. Вони обмінювалися численними любовними листами, які також стали літературною спадщиною письменниці[6].

Примітки
  1. Zabel Asadour. Abril Armenian Bookstore. Abril Book Store. Процитовано 8 жовтня 2011.
  2. Sibil Biography. An electronic library featuring a huge collection of documents on Armenian literature, history, religion and anything Armenia-related. Armenianhouse. Процитовано 8 жовтня 2011.
  3. ФЭБ: Сипил // Литературная энциклопедия. Т. 10. — 1937. feb-web.ru. Процитовано 13 травня 2020.
  4. The Bride. Translated from Armenian into English by Nishan Parlakian.. Project for Armenian Dramatic Arts. Armenian Dramatic Arts Alliance. Процитовано 8 жовтня 2011.
  5. Azadian, Toros (1937). hy:Ժամանակակից Դէմքեր : Ա. Զապէլ եւ Հրանտ Ասատուր. (Armenian). Istanbul: Gutenberg. G.N. Makasciyan. с. 11. Процитовано 8 жовтня 2011.
  6. Manoukian, Jennifer. Selected Love Letters by Hrand Asadour and Zabel Donelian. Процитовано 27 березня 2019.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.