Сірченко Яків Тихонович

Народився в родині шахтаря на Луганщині. У 1919—1923 роках — наймитував. Потім два роки був вихованцем дитячого будинку у Харкові.

У 1925—1931 роках навчався спочатку в Київському інституті народного господарства, згодом у Київському інституті обліку і розподілу. У 1931—1934 роках — аспірант, у 1934—1937 роках — викладач політекономії в Київських медичному і текстильному інститутах, старший науковий співробітник відділення Всесоюзного науково-дослідного інституту плодоовочевої промисловості.

У 1937—1939 роках — завідувач відділу пропаганди Подільського районного комітету ЛКСМУ міста Києва.

Член ВКП(б) з 1939 року.

У 1939—1941 роках — інструктор, заступник завідувача відділу пропаганди і агітації ЦК ЛКСМУ.

У 1941—1944 роках — відповідальний редактор газети «Комсомолець України», завідувач партійного і комсомольського відділу газети «Комуніст», редактор, начальник відділу радіомовлення українською мовою Всесоюзного радіокомітету.

У 1944—1949 роках — голова Комітету з радіофікації і радіомовлення при Раді Народних Комісарів (Раді Міністрів) Української РСР.

У 1949—1950 роках — помічник секретаря ЦК КП(б)У.

3 19 квітня 1950 року — голова Комітету в справах культурно-освітніх установ при Раді Міністрів УРСР. Працював заступником міністра культури УРСР (станом на травень 1954),[1]

З 11 серпня 1954 по травень 1959 року — керуючий справами Ради Міністрів УРСР[2]

У травні 1959 — серпні 1964 року — заступник керуючого справами Ради Міністрів УРСР.

У серпні 1964 — серпні 1968 року — 1-й заступник голови Комітету із кінематографії при Раді Міністрів Української РСР.

Помер на початку серпня 1968 року.

Особовий фонд зберігається в ЦДАМЛМ УКРАЇНИ [3]

• чотири ордени Трудового Червоного Прапора
• орден Червоної Зірки
• медалі