Сіта
Сіта (санскр. सीता) — персонажка поеми «Рамаяна»: втілення богині краси Лакшмі, дружина Рами.
Ім'я «Сіта» означає «борозна», бо в дитинстві Сіту знайшли в борозні під шаром дерну, коли її батько розорював землю для здійснення яджни. Батько Сіти — Джанака (цар Відехи), тому її іноді називали Джанакі. Сіта — місячне світло, що дарує прохолоду, а Рамачандра — Рама, прекрасний як місяць. Так само, як світло місяця йде від Місяця, так Сіта слідувала за коханим Рамою. З усіх жителів Мітхіли лише Сіта могла зрушити важкий ящик, усередині якого зберігався лук Шиви, тому її батько Джанака міг видати її до шлюбу тільки з тим, хто був таким же сильним, як Сіта, і пообіцяв її за дружину тому, хто зміг би натягнути тятиву на цей лук. Багато принців пробували підняти лук, але марно. А Рама не тільки натягнув тятиву лука, але й зламав його.
Сіта переїхала в Айодх'ю, але через певний час дізналася від Рами про те, що сталося[уточнити], й добровільно погодилася піти у вигнання в ліс на 14 років разом з ним і Лакшманом. Проте перебуваючи разом з Рамою, чи то в палаці, чи то в дрімучих джунглях, відчувала себе щасливою і поводилася скромно.[1][2] [1][2] [2][3]
В мистецтві
- Феміністично-мистецьке переосмислення образу та наративу Сіти як поневіреної богині, історія якої складається переважно з сексуального та домашнього насильства від Рами та інших чоловічих персонажів, здійснила режисерка Ніною Пейлі в метамодерному мюзиклі Sita sings the blues (2009), який авторка опублікувала для вільного перегляду на YouTube.
Примітки
- «Contemporary Influence of Sita» by Anju Bhargava Архівовано 13 липня 2012 у Wayback Machine.;
- «Sitayanam — A Woman's Journey of Strength» by Anju P. Bhargava Архівовано 1 січня 2009 у Wayback Machine.;
- Vedavati, The Encyclopaedia for Epics of Ancient India
Література
- Індуїстській богині: Бачення Божественного Жіночого в індуїстській релігійній традиції (ISBN 81-208-0379-5), Девід Кінслі
- Рамаяна (2001), Рамеш Менон