Сексуальне насилля

• Гендерна нерівність, жіноча бідність (зокрема, часова, фінансова і класова): нестача у жінок політичного представництва загалом та ресурсів у окремих постраждалих для реформи законодавств, що стосуються сексуальних злочинів, створення прецедентів, впровадження дієвих покарань за сексуальне насильство.
• Сексизм в освіті, коли у дівчаток заохочується (сексуальна) привабливість та терплячість до некомфортної їм поведінки (приязність, поступливість), а також репродуктивно-обслуговуюча функція (хатня праця), а у хлопчиків — наполегливість, агресія, легальність насильства та товарно-ринкове бачення світу.
• Гендерна сегрегація ринку праці: горизонтальна (чоловіки на вищих (керівних) посадах в одній галузі) та вертикальна (чоловіки займають прибутковіші галузі, як от IT, фінанси, хірургія, релігія, армія).
• Гендерні стереотипи.

• Андроцентризм культур людства, зокрема чоловічий погляд на жінок та їх сексуальна об'єктивація (наприклад, викрадення наречених, традиції віна, домовлених та дитячих шлюбів).
• Безкарність секс-кривдників завдяки звинуваченню жертви, стигматизації постраждалих та міфам про зґвалтування, слатшеймінгу.
• Порнографія та проституція, що унормовують насильство проти жінок.
• Насильство в медіа та медіамізогінія, наприклад, об'єктивуюча реклама чи зображення гендеру у відеоіграх.
• Практики контролю жіночої сексуальності, такі як феміцид за «недозволений» секс (убивства честі, обливання кислотою), калічення геніталій, традиції жіночої «цноти», подвійні стандарти стосовно сексуальної поведінки жінок і чоловіків.
• Традиції замовчування, толерування, виправдання, глорифікації секс-насильства проти жінок.

Секс з використанням примусу може приносити ґвалтівнику сексуальне задоволення, хоча його основна мета, як правило, полягає в утвердженні влади і контролю над жертвою. Часто люди, що примушують до сексу партнер/ок, з якими вони перебувають у шлюбі, вважають свої дії допустимими на цій підставі. Зґвалтування жінок і чоловіків часто використовується під час війни як форма атаки на супротивника, що символізує підкорення і приниження його жінок і чоловіків[11]. Воно може також використовуватися для покарання людей за порушення соціальних чи моральних норм, наприклад, за подружню зраду або знаходження в громадському місці в стані сп'яніння. Жінки і чоловіки також піддаються зґвалтуванню, перебуваючи під вартою або в тюремному ув'язненні.

Значна кількість різних форм сексуального насильства у кримінальному праві сучасних держав є криміналізованою (див. Статеві злочини). Стамбульська конвенція вимагає обов'язкової криміналізації сексуального насильства (будь-яких сексуальних активностей з особою без її інформованої, свідомої, добровільної та відкличної згоди). Більш того, щоб розв'язати дилему доказовості згоди на секс, передбачається врахування обставин, при яких відбулася дія, при оцінці того, чи була дана згода, незалежно від того, чи жертва чинила будь-який фізичний опір. Також встановлюється кримінальна відповідальність за зґвалтування в шлюбі, між партнерами чи між подружньою парою/партнерами в минулому. Щодо сексуальних домагань Конвенція дозволяє країнам-учасницям вибрати некримінальні (цивільні чи адміністративні) правові санкції.