Метамодернізм

Вперше слово «метамодерніст» було згадане у 1975 році, в творі американського письменника Масуда Заварзаде, як реакція на літературні події у США 1950-х років[1].

Першими хто почав використовувати термін в його сьогоднішньому значенні були нідерландські філософи Робін ван ден Аккер та Тімотеус Вермьолен, автори засадничого тексту «Нотатки про метамодернізм» (Notes on Metamodernism), опублікованого в 2010 році, що концептуалізують метамодернізм як «коливання» між модернізмом і постмодернізмом[2].

У 2011 році Люк Тьорнер опублікував «Маніфест постмодернізму», в якому описав метамодернізм як мінливий стан пошуків множинності несумірних і невловимих горизонтів між (і за межами) іронією та щирістю, наївністю та обізнаністю, релятивізмом та істиною, оптимізмом та сумнівом[3].

В українському літературознавстві концепцію метамодернізму досліджують науковець Дмитро Дроздовський[4] і письменник Олег Шинкаренко[5]. В українському філософському середовищі метамодерну структуру почуття досліджує Денис Бакіров[6].

На відміну від модернізму, котрому притаманні радикальні ідеї та рішення, універсалізація, позбавлення від трансцендентного, постмодернізм проголошує плюралізм, визнання та прийняття будь-яких позицій, напрямів тощо. Він використовує спадок минулого, комбінуючи його елементи, вдається до гри ними та іронії, наповнюючи кожен артефакт відсилками до інших артефактів та цитатами з них. Частково модернізм продовжує існувати в рамках постмодернізму, з середини XX століття втративши панівне становище[7].

Метамодернізм «коливається» між модернізмом і постмодернізмом, йому властиве розуміння всіх протилежностей як складових частин загальної істини. В метамодернізмі рівноправні масова та елітарна культура, диктатура та демократія тощо. Метамодернізм не пропонує певної «правильної» одиничної чи плюралістичної позиції, натомість стверджує, що її слід шукати особисто і лишатися в стані пошуку між протилежностями[7].

Метамодернізм використовує особливі методи, деякі з котрих перейняті в постмодернізму, але інакше використовуються:

• Гіперсаморефлексивність — людина бачить себе як «автор», «режисер», «актор» свого життя, визнається те, що вона постає в різних ролях перед іншими. Твори розглядаються не як дещо порівняно самостійне, а як відображення внутрішнього світу автора, з якого глядачі отримують конструктивні моделі для себе.
• Подвійність обрамлення наративів — як би фантастично не виглядали сюжети, вони відмежовуються від реального світу, а потім всередині окреслених рамок читачем відбуваються власні асоціації сприйнятого зі своїм життям. Зображуване сприймається щиро, без іронії, яку робить можливим пряме співвіднесення зображеного з реальністю.
• Коливання між протилежностями — метамодернізм коливається між протилежними емоційних та естетичних якостей двох епох, але не між політичними чи інтелектуальними.
• Вигадливість — те, що виходить за межі норми, постає джерелом конструктивного досвіду для загалу.
• Мінімалізм — віддання переваги меншому, простішому, що сприяє ближчому контакту з зображуваним.
• Епічність — розкриття грандіозності, героїчності, прихованої в оповідях.
• Конструктивний пастиш — упорядкування різнорідних елементів так, щоб усі вони отримали прийнятне місце там, де первісно його не мали. В результаті твори сприймаються як дещо знайоме і прийнятне, на відміну від постмодерністської строкатості з поєднанням несумісного.
• Нова щирість — використання гумору та іронії для викликання глибоко особистих емоцій, співпереживань.
• Нормкор — уподібнення інакшостей, меншин до «норми».
• Надпроєкція — перенесення людських якостей на інших істот або предмети.
• Метамилість — використання дорослими людьми дитячої безпосередності та простоти, зацікавлення дорослих у «дитячих» творах[8].

• Альтермодерн
• Постпостмодернізм
• Ремодернізм

• Маніфест Метамодернізму — переклад Маніфесту Метамодернізму українською, зроблений дуетом Krolikowski Art
• The Metamodernist Manifesto
• Notes on Metamodernism — webzine founded by Vermeulen and van den Akker
• Дмитро Дроздовський. Постмодернізм помер. Хай живе пост-постмодернізм!
• Денис Бакіров. Metamodern Stipulation. 2019.